Епітимія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Епітимія (грец. ἐπιτιμία, від грец. ἐπι — над, грец. τιμία — покарання) — церковне покарання (заборона), що накладається на мирян. Аналогічним покаранням для кліриків є відлучення від служіння. Головна мета епітимії полягає не в покаранні вірян за гріховні діяння або охороні їх від таких (хоча і така мета переслідується накладенням епітимії), а в зціленні хворобливих станів душі грішників. У правилах св. отців покаяння розглядається як «лікування»[1]. «Сутність церковних покарань ... полягає в тому, що порушник церковних канонів позбавляється всіх або тільки деяких прав і благ, що знаходяться у винятковому розпорядженні церкви. Звідси і загальна назва цих церковних покарань: «відлучення»[2]. Воно може бути або повне виключення злочинця з числа членів церкви[3], або неповне, коли винний позбавляється тільки деяких прав і благ, що знаходяться в церковному розпорядженні »[4]. Покута, кара, що її накладає церква за гріхи.[5] Духовні ліки, спосіб лікування грішника який кається, що полягає у виконанні ним справ благочестя які визначені його духівником. Епітимія - духовно-виправна міра, спрямована на виправлення людини, вона - засіб допомоги каяннику в боротьбі з гріхом. Під єпитимією в православній аскетичній літературі також прийнято розуміти Божественні покарання у вигляді скорбот і хвороб, перенесення яких звільняє людину від гріховних навичок[6].

Про епітимію згадується ще у священному писанні. :

« Всюди ходять чутки, що у вас з’явилося блудодiяння‚ i то таке блудодiяння, якого немає навiть i у язичникiв, що хтось за жiнку має жiнку батька свого. А ви загордилися, замiсть того, щоб плакати, i того, хто вчинив таке, вилучити з середовища вашого. Та я, будучи вiдсутнiй тiлом, але присутнiй духом, уже вирiшив, нiби знаходячись у вас: того, хто вчинив таке дiло, у зi­б­раннi вашому, в iм’я Господа нашого Ісуса Христа‚ разом з мо­їм духом, силою Господа нашого Iсу­са Христа, вiддати сатанi на виснаження плотi, щоб дух спасся в день Господа нашого Iсуса Хрис­та  »

— Апостол Павло, Перше послання до Коринфян 1: 5, 5

З цих слів стає ясно що першим хто запропонував відлучати від церкви за гріхи був апостол Павло. Тому він вважається її встановлювачем.

В православ'ї[ред.ред. код]

В окремих випадках священнослужитель може не відразу відпустити гріхи людині, яка сповідається. Якщо гріхи постійно повторюються або є найбільш тяжкими, вони, за рішенням духовника, можуть бути пробачені тільки після виконання особливого послуху — епитимії. У перекладі з грецької мови це слово означає «заборону». Але за своїм духом воно є не покаранням, а церковно-виховним засобом, що має не гнітити людину, покладаючи непосильні тяготи, а затвердити в ній покаянний настрій. Епитимія — це своєрідна пам'ятка, урок, вправа, що привчає до духовного самовдосконалення. На свій розсуд і залежно від ситуації, священик може накласти на людину деякі різновиди епитимій, визначивши термін їх здійснювання. Це можуть бути поклони під час богослужінь або домашнього молитовного правила, додаткові молитви, піст, милостиня, духовне читання тощо. Після того, як пройде строк приписаного послуху над людиною, яка добросовісно його виконає, священик традиційно читає особливу «розрішительну молитву».

Традиційно епитимію, тобто духовний послух після покаяння для подолання гріха, на людину покладає священик. Він бачить, яка саме за змістом має бути епитимія. Якщо людина духовно зріла, вона отримує один послух, якщо новоначальна у вірі — інший. Усе залежить від її готовності виконувати моральний подвиг, особистих якостей та здібностей. Щодо покладання на себе епитимії на свій вибір, то дійсно таке може бути.

« Я видно, що прощені кому-небудь гріхи? З того, що він зненавидів гріх ... Як узда для коня, так і епитимія для душі людини. Вона не дає їй знову братися за погані справи, від яких розкаюваний ще тільки очищається. Епітимія привчає його до праці і терпіння і допомагає бачити, чи до кінця він зненавидів гріх .

Кажуть одужавшому " того не їж, цього не пий, туди не ходи ". Як не послухає то його розпалить знову хвороба. Так і в духовному житті. Треба тверезитися, не спати, молитися і хвороба гріховна не вернеться. Чи не станеш слухати себе, все без розбору дозволиш собі і бачити, і чути, і говорити, і діяти, - як тут не піддатись гріхові і не взяти його знову? Господь велів прокаженому все виконати за законом. Це ось що: по сповіді треба брати епітемію і вірно її виконувати; в ній прихована велика запобіжна сила. Але чому інший каже: здолала мене гріховна звичка, не можу з собою впоратися. Від того, що або покаяння і сповідь були неповні, або після пересторог слабо тримається. Хоче без праці та не заставляти себе все зробити, і сміється з нього ворог. Зважся стояти до смерті і ділом це покажи: побачиш, яка в цьому сила. Правда, що у всякій непереборній пристрасті, ворог опановує душею, але це не виправдання, бо він одразу відбіжить, як тільки виробити, з Божою поміччю, поворот всередині .

Епітимія буває єдиним засобом для зцілення хвороб душі, без якої вона може загинути.

 »

— Св. Феофан Затворник, [7]

« Покаянням я називаю не те, щоб тільки відстати від колишніх худих справ, але ще більше те, щоб робити добрі справи. «Принесіть, - каже Іоан, Предтеча Христовий, - плоди достойні покаяння» (Лк. 3, 8). Як же нам створити їх? Поступаючи навпаки. Наприклад, ти викрадав чуже? - Тепер давай і своє. Довгий час жив в перелюбі? - Тепер утримуйся від спілкування зі своєю дружиною в певні дні і звикай до стриманості. ображав і навіть бив кого? - Спіши благословляти тих що кривдять тебе. Бо для зцілення нашого недостатньо тільки вийняти з тіла стрілу, але ще потрібно прикласти ліки до рани  »

— Св. Іоан Золотоустий, [8]

Святий Василій Великий для Епітимії майже не використовує інші терміни, як тільки лікування; вся мета епитимії в тому, щоб тих, хто згрішив "витягти з сітки лукавого" (Василій Великий Правило 85) і щоб "гріх всіляко скидати і знищувати" (Василя Великого Правило 29).

Примітки[ред.ред. код]

  1. Василій Великийв 3; Григорій Ниський 8; Трульский собор 102.
  2. ἀφορισμός, excommunicatio
  3. ἀνάθεμα, excommunicatio major
  4. Павлов, А. С. (2002). Курс церковного права (російською). СПб. с. 296–302. 
  5. Протоиерей Геннадий Нефедов. Учебное пособие по литургике
  6. Епитимия. azbyka.ru. Процитовано 2015-11-12. 
  7. Вера православная - Епитимья. www.verapravoslavnaya.ru. Процитовано 2015-11-12. 
  8. Вера православная - Епитимья. www.verapravoslavnaya.ru. Процитовано 2015-11-12. 
Релігія Це незавершена стаття про релігію.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Православний хрест Це незавершена стаття про православ'я.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.