Канон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Кано́н (грец. κανών) — незмінна (консервативна) традиційна, що не підлягає перегляду сукупність законів, норм і правил у різних царинах життєдіяльності людини. Етимологічно грецький термін «канон» походить від західно-семітського слова qānoeh/ḳānu у значенні «очерет» чи «осока». Так називали серед іншого тростину, яку використовували в будівництві для точності вимірювань як еталон довжини[1]

Слово канон має численні значення:

Термін «канон» має широке значення[2]:

  • твердо встановлене правило й усталена норма
  • первинно використовувалося щодо релігійного закону, список зібрання книг, обряду
  • нормативний зразок художнього твору, панівна форма в мистецтві
  • музична форма піснеспіву
  • струнний щипковий музичний інструмент
  • від слова «канон» утворене поняття «канун»
  • застарілий друкарський шрифт (кегль на 40 пунктів).

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Див. напр. Під ред. Еріха Ценгера Введення в Ветхий Заповіт (Einleitung in das Alte Testament)
  2. «Новий тлумачний словник української мови», укл. Василь Яременко і Оксана Сліпушко, вид. «Аконіт», м. Київ, 2000 р., Т. 2 (Ж-ОБД), С. 215

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]