Ерагон (роман)
| Ерагон | ||||
|---|---|---|---|---|
| англ. Eragon | ||||
 | ||||
| Жанр | фентезі | |||
| Форма | роман | |||
| Автор | Крістофер Паоліні | |||
| Мова | англійська | |||
| Опубліковано | 26 серпня 2003 і 2003 | |||
| Країна |
 США | |||
| Видавництво | Alfred A. Knopfd | |||
| Ілюстратор | John Jude Palencard | |||
| Художник обкладинки | John Jude Palencard | |||
| Цикл | Цикл Спадщина | |||
| Наступний твір | Eldestd | |||
| Сайт | alagaesia.com | |||
|
| ||||
«Ерагон» — американський фентезійний роман 2002 року, перша частина циклу «Спадщина» автора Крістофера Паоліні.
Паоліні, який народився в 1983 році, почав писати роман після закінчення середньої школи у віці п'ятнадцяти років[1]. Після написання першої чернетки протягом року, Паоліні витратив другий рік на переписування та конкретизацію історії та персонажів. Його батьки побачили остаточний рукопис і в 2001 році вирішили самостійно видати «Ерагон»[2] Паоліні провів рік, подорожуючи Сполученими Штатами, рекламуючи роман. Книгу відкрив для себе романіст Карл Гіасен[en][3], який переконав видавництво Alfred A. Knopf[en] її перевидати. Повторно опублікована версія була випущена 26 серпня 2003 року[4].
«Ерагон» був третьою найбільш продаваною дитячою книгою в твердій обкладинці 2003 року[5] та другим бестселером у м'якій палітурці 2005 року[5]. Книга була у списку бестселерів дитячих книг New York Times протягом 121 тижня[6] та була екранізований як повнометражний фільм, випущений 15 грудня 2006 року.[7]
Ерагон отримав загалом змішані відгуки та критикувався за його похідний характер[8][9]. Схвальні відгуки про Ерагона часто стосувалися героїв і сюжету книги[10][11].
Сюжет[ред. | ред. код]
Книжка розповідає про простого хлопця Ерагона який одного дня на полюванні знаходить яйце дракона. З цього моменту він потрапляє у вир подій, що змінять його життя назавжди. Він стає Вершником Дракона, одним з тих що у минулому панували його країною Алагезією. Його чекають неймовірні випробування на мужність та витривалість, знайомство з ельфою Арією та вершником Бромом, бої з монстрами, він відчує біль утрати та силу неймовірної дружби. Він дізнається про існування міст гномів та ельфів і саме він буде вирішувати долю свого світу.
Головні герої[ред. | ред. код]
- Ерагон — вершник, головний герой
- Насуада-королева варденів
- Сапфіра — дракон Ерагона, головний герой
- Роран — двоюрідний брат Ерагона
- Герроу — дядько Ерагона
- Бром — вершик старих часів, перший вчитель Ерагона
- Арія — ельфа, посланиця ельфів у варденів
- Аджихад — ватажок варденів
- Ротгар — король гномів
- Орик — гном, друг Ерагона
- Нар Гарцворх — ватажок ургалів
- Галбаторікс — король Алагезії
- Мертаг — вершник дракона
- Торнак — дракон Мертага
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Paolini, Christopher (2008). Brisingr, or, The seven promises of Eragon Shadeslayer and Saphira Bjartskular (вид. 1st ed). New York: Alfred A. Knopf. ISBN 978-0-375-82672-6. OCLC 182526089.
- ↑ Inheritance Cycle: Author. web.archive.org. 14 травня 2017. Архів оригіналу за 14 травня 2017. Процитовано 31 липня 2022.
- ↑ Interview: Christopher Paolini. the Guardian (англ.). 25 січня 2004. Процитовано 31 липня 2022.
- ↑ Eragon, Eldest, and Brisingr | the Inheritance cycle by Christopher Paolini. web.archive.org. 15 лютого 2009. Архів оригіналу за 15 лютого 2009. Процитовано 31 липня 2022.
- ↑ а б Best-Selling Children's Books, 2006. www.infoplease.com (англ.). Процитовано 31 липня 2022.
- ↑ Children’s Books - New York Times. web.archive.org. 5 лютого 2015. Архів оригіналу за 5 лютого 2015. Процитовано 31 липня 2022.
- ↑ Eragon. web.archive.org. 25 вересня 2006. Архів оригіналу за 25 вересня 2006. Процитовано 17 грудня 2022.
- ↑ Rosenberg, Liz (16 листопада 2003). CHILDREN'S BOOKS; The Egg and Him. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 31 липня 2022.
- ↑ Eragon: The Inheritance Cycle, Book 1 Book Review | Common Sense Media. www.commonsensemedia.org (англ.). Процитовано 31 липня 2022.
- ↑ Movie Reviews, Trailers, Interviews, Wikis & Posters for Movies. IGN (англ.). Процитовано 31 липня 2022.
- ↑ Eragon by Christopher Paolini. web.archive.org. 31 січня 2009. Архів оригіналу за 31 січня 2009. Процитовано 31 липня 2022.
