Еренфрід Беге

Еренфрід Беге
нім. Ehrenfried Oskar Boege
Народився	11 листопада 1889(1889-11-11) або 1 листопада 1889(1889-11-01) Острув-Великопольський, Великопольське воєводство, Республіка Польща
Помер	31 грудня 1965(1965-12-31) (76 років) Гільдесгайм, Нижня Саксонія, ФРН
Країна	Німеччина
Діяльність	військовослужбовець
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна і Друга світова війна
Членство	Q1299701?
Роки активності	з 1913
Військове звання	генерал від інфантерії
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям Застібка до Залізного хреста 1-го класу Застібка до Залізного хреста 2-го класу Золотий німецький хрест Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Сілезький Орел 2-го ступеня Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» Штурмовий піхотний знак в сріблі Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Медіафайли у Вікісховищі

Еренфрід Оскар Беге (нім. Ehrenfried Oskar Boege; 11 листопада 1889, Позен — 31 грудня 1965, Гільдесгайм) — німецький воєначальник, генерал піхоти вермахту. Кавалери Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.

Біографія

Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений у рейхсвері, служив у піхоті. З 6 червня 1936 року — командир 3-го батальйону 84-го піхотного полку. З 10 листопада 1938 року — командир навчальної групи «А» військового училища в Потсдамі. З 1 вересня 1939 року — 2-й заступник командувача штаб-квартири Адольфа Гітлера. 4 жовтня 1939 року зарахований у резерв ОКГ. З 1 грудня 1939 року — командир 161-ї піхотної дивізії. Учасник Французької кампанії. В липні 1940 року дивізія була перекинута на Схід, а Беге очолив 7-му піхотну дивізію, яка залишалась на Заході. В травні 1941 року дивізія Беге була перекинута на Схід. Учасник німецько-радянської війни. З 13 лютого 1942 року — командир 197-ї піхотної дивізії. Учасник боїв в районі Гжатська і Ржева. 5 листопада 1943 року зарахований у резерв ОКГ. З 1 лютого по 10 березня 1944 року — заступник командира 41-го танкового корпусу. З 25 березня 1944 року — командир 43-го армійського корпусу. У вересні 1944 року під його командуванням була сформована група «Беге» (10-й і 43-й корпуси). З 5 вересня 1944 року — командувач 18-ю армією, яка діяла в Курляндії. 9 травня 1945 року взятий в полон радянськими військами в Латвії. 12 січня 1949 року військовим трибуналом засуджений до 25 років таборів. 6 жовтня 1955 року переданий владі ФРН і звільнений.

Сім'я

20 вересня 1921 року одружився з Рут-Долорес Прудло. В шлюбі народились дочка і 3 сини. Син Еренфрід (1933) став бригадним генералом бундесверу.

Звання

• Фанен-юнкер (12 вересня 1913)
• Фанен-юнкер-єфрейтор (27 січня 1914)
• Фанен-юнкер-унтер-офіцер (7 березня 1914)
• Фенріх (20 травня 1914)
• Лейтенант (6 серпня 1914) — патент від 28 січня 1913 року.
• Оберлейтенант (18 квітня 1918)
• Гауптман (1 жовтня 1926)
• Майор (1 серпня 1934)
• Оберстлейтенант (28 березня 1937)
• Оберст (30 січня 1940)
• Генерал-майор (16 березня 1942)
• Генерал-лейтенант (21 січня 1943)
• Генерал піхоти (20 червня 1944)

Нагороди

• Залізний хрест
  • 2-го класу (30 вересня 1914)
  • 1-го класу (6 лютого 1917)
• Сілезький Орел 2-го ступеня
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років; 12 вересня 1938)
• Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
• Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу (16 червня 1940) — отримав 2 нагороди одночасно.
• Штурмовий піхотний знак в сріблі (18 жовтня 1941)
• Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
  • лицарський хрест (22 грудня 1941)
  • дубове листя (№ 594; 21 вересня 1944) — вручене Фердинандом Шернером 28 грудня 1944 року.
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (6 серпня 1942)
• Німецький хрест в золоті (11 січня 1943)
• Відзначені у Вермахтберіхт (11 жовтня 1943)
• Нарукавна стрічка «Курляндія»

Література

• Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — с.374-375 — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
• Veit Scherzer: Die Ritterkreuzträger 1939—1945, Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S.229