Унтер-офіцер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search

У́нтер-офіце́р (нім. Unteroffizier — «підофіцер») — військове звання і категорія молодшого командного, начальницького складу в Збройних силах різних країн. Ця категорія звань в Збройних силах України, колишньої Радянській армії умовно відповідає сержантському складу.

Російська армія[ред.ред. код]

У російській імператорській армії до 1917 року (а на територіях, контрольованих білими, — декілька довше) до даної категорії в різні періоди відносилися такі звання:

Слід враховувати, що до 1826 року, в так званій «старій» гвардії фельдфебелі і вахмістри, а до 1798 року і сержанти були віднесені до відповідних класів Табелю про ранги (XIV і XIII), але обер-офіцерами не вважалися і до них не прирівнювалися. Проте в армію вони могли бути переведені підпоручниками або прапорщиками відповідно.

Німецька армія[ред.ред. код]

В німецькій армії починаючи з часів веймарського рейхсверу унтер-офіцер і штабс-унтер-офіцер — єдині звання в категорії так званих «унтер-офіцерів без портупеї», тобто без права носіння портупеї, по статусу звання нижче унтер-фельдфебеля і вище гефрайтерів (єфрейторів).

Решта унтер-офіцерських звань відносилася до категорії «унтер-офіцерів з портупеєю».

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]