Естемірова Наталія Хусаїнівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Естемірова Наталія Хусаїнівна
рос. Эстемирова Наталья Хусаиновна
Natalia Estemirova.jpg
Портрет авторста Асі Умарової
Народилася 28 лютого 1958(1958-02-28)
Камишлов, Свердловська область
Померла 15 липня 2009(2009-07-15) (51 рік)
Інгушетія
·убивство
Поховання Троєкуровське кладовище
Громадянство Росія Росія
Діяльність історик, журналістка, правозахисниця
Alma mater Чеченський державний університет
Членство Меморіал
Нагороди Медаль Роберта Шумана (2005)
Премія імені Анни Політковської (2007)

Наталія Хусаїнівна Естеміровна (рос. Наталья Хусаиновна Эстемирова, нар. 28 лютого 1958, Камишлов, Свердловська область — пом. 15 липня 2009, Назрановський район, Інгушетія) — російська журналістка та правозахисниця, співробітниця правозахисного центру «Меморіал». Естемірова займалася переважно дослідженням та оприлюдненням фактів викрадень, убивств та тортур на території Чечні, де вона мешкала. Убивство Наталії Естемірової лишається нерозкритим, попри великий суспільний резонанс у Росії та за її кордонами.

Біографія[ред. | ред. код]

Наталія Естемірова народилася 28 лютого 1958 року в місті Камишлов у Свердловській області РРСФСР. Її мати була росіянкою, а батько мав чеченське походження. З 19 років Естемірова жила у Грозному, де навчалася на історичному факультеті Чечено-інгуського державного університету[1]. Після закінчення університету Естемірова лишається у Грозному, де працює шкільним вчителем історії. У 1992 році вперше почала займатися гуманітарною діяльністю — під час осетино-інгуського конфлікту організовувала евакуацію цивільних осіб з Інгушетії[2][3].

1998 року Естемірова полишає педагогічну діяльність і переходить на телебачення. Працюючи журналістом вона збирає та документує факти порушення прав людини під час першої чеченської війни[4]. Протягом 1998—1999 років відзняла та випустила в ефір 13 телепередач про жертв російської каральної системи[5], допомагала колишнім ув'язненим російських фільтраційних таборів у Чечні[4].

З 1999 року Наталія Естемірова співпрацює з правозахисним центром «Меморіал» та стає головним співробітником організації в Чечні, а потім входить до ради правління центру[6]. У той же час вона починає писати для «Нової газети» на чеченську тематику, а після убивства Ганни Політковської 2006 року стає головним оглядачем видання цієї тематики[4]. Через надходження їй погроз протягом деякого часу власні статті Естемірова публікує під псевдонімом[7]. Окрім «Нової газети», Наталія Естемірова була оглядачем сайту «Кавказский узел»[7].

Після публікації у червні 2004 року інтерв'ю Ганни Політковської з Рамзаном Кадировим Естемірова вирішує виїхати за межі Чечні через загрозу власній безпеці[8]. За словами директора російського відділення Human Rights Watch Тетяни Локшиної Естемірова супроводжувала Політковську в тій поїздці, а сам Кадиров різко негативно відзивався про діяльність журналісток, подекуди закликаючи до розправи над ними[9]. Протягом кількох місяців у 2005—2006 роках Наталія Естемірова разом із донькою перебувають в Дубліні у рамках програми реабілітації правозахисників Front Line Defenders[6].

У лютому 2008 року Естемірова увійшла до складу ради з прав людини Грозного, проте вже у березні була виключена з неї через критику чеченської влади стосовно вимоги до жінок покривати голову у громадських місцях[10]. Після конфлікту з цього приводу з головою Чечні Рамзаном Кадирович Естемірова знову полишає республіку — разом з донькою виїхала до Лондона[9], проте за півроку повернулася до Грозного[8][11].

2009 року Наталія Естемірова стала співавтором доповіді міжнародної правозахисної організації Human Rights Watch щодо ситуації з правами людини у Чечні, зокрема, повідомила про спалення кадирівцями будинків можливих чеченських повстанців[1]. Естемірова збирала факти залякувань, викрадень, тортур та позасудових страт людей на території Чечні та звинувачувала у причетності до них чеченську владу[8]. Зокрема, за тиждень до власної загибелі Естемірова опублікувала інформацію про викрадення чеченськими силовиками 7 липня батька та сина з подальшим публічним розстрілом батька у селі Акхінчу-Борзой[10][11].

Убивство[ред. | ред. код]

Уранці 15 липня 2009 року близько 8:30 Наталія Естемірова була викрадена чотирьома невідомими біля власного будинку в Грозному та силоміць затягнена до автомобіля «Лада»[7]. Правозахисниця лише встигла крикнути свідкам події про те, що її викрадають. Близько 15 години тіло Естемірової з вогнипальним пораненнями у груди і голову було виявлене у Назрановському районі Інгушетії неподалік від села Газі-Юрт у 100 метрах від автомагістралі «Кавказ»[4][12].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Після смерті Наталії Естемірової сиротою залишилася її донька Лана. За життя Естемірова мала близькі дружні стосунки з іншою оглядачкою чеченської тематики «Нової газети» Ганною Політковською (вбитою 2006 року)[3].

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Natalya Khusainova Estemirova. Encyiclopædia Britannica. Процитовано 26 березня 2019. (англ.)
  2. Анастасия Кириленко (24 липня 20099). Вспоминая Наташу... Радио Свобода. Процитовано 5 квітня 2019. (рос.)
  3. а б в Natalia Estemirova (Chechnya/Russia) 2007: Winner of the Anna Politkovskaya Award. RawInWar. Процитовано 5 квітня 2019. (англ.)
  4. а б в г Памяти Натальи Эстемировой. Мемориал. Процитовано 3 квітня 2019. (рос.)
  5. Наталья Эстемирова. Каспаров.ru. Процитовано 26 березня 2019. (рос.)
  6. а б Наталья Эстемирова. Front Line Defenders. Процитовано 5 квітня 2019. (рос.)
  7. а б в Natalya Estemirova. CPJ. Процитовано 4 квітня 2019. (англ.)
  8. а б в Правозащитников из «Мемориала» на Кавказе похищают, сажают в тюрьму, убивают. Почему их так жестоко преследуют?. Медуза. 17 січня 2018. Процитовано 3 квітня 2019. (рос.)
  9. а б Правозащитники: Рамзан Кадыров угрожал Наталье Эстемировой. hro.org. 16 грудня 2010. Процитовано 5 квітня 2019. (рос.)
  10. а б Наталья Эстемирова: её борьба за права человека не забыта. Amnesty International Россия. 10 липня 2010. Процитовано 3 квітня 2019. (рос.)
  11. а б Алена Садовская (18 лютого 2018). “Совершенно невероятный человек”. Кавказ. Реалии. Процитовано 4 квітня 2019. (рос.)
  12. Наталья Эстемирова: семь лет без ответа. Amnesty International Россия. 14 липня 2016. Процитовано 4 квітня 2019. (рос.)
  13. The Robert Schuman Medal awarded by the Group of the European People's Party in the European Parliament. EPP Group. Процитовано 5 квітня 2019. (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]