Викрадення людини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Викрадення герцоговинок (Ярослав Чермак, 1861)
Charles West Cope, «Griselda's first Trial of Patience», 1848

Ви́крадення люди́ни  (лат. raptio, raptus; англ. abduction[1], kidnapping, asportation) — протиправна заборона людині вибирати за своєю волею місце перебування або таємне чи відкрите її захоплення[2].

Окремі види[ред. | ред. код]

Залежно від жертви та мети викрадення, виділяють:

  • Викрадення нареченої (англ. bride kidnapping, marriage by abduction) — викрадення жінки з метою шлюбу. Один із поширених шлюбних звичаїв кочовиків, народів Кавказу, Балкан і Східної Європи. В етнології — умикання.
  • Викрадення дитини (англ. child abduction; kidnapping; від англ. kid «дитина» і англ. nap «вирвати з рук») — викрадення дитини з метою шантажу, отримання викупу[3][4]. Вперше термін «Кіднепінґ» використано 1673 року для опису «викрадання дітей у рабство в американських колоніях»[5]. Також — кідне́пінґ.
  • Експрес-викрадення (англ. express kidnapping; ісп. secuestro exprés; порт. sequestro relâmpago) — викрадення з метою отримання викупу. Поширене у країнах Латинської Америки.

В Україні[ред. | ред. код]

Злочин (КК України)
Незаконне позбавлення волі або викрадення людини
Загальна характеристика
Номер розділу III
Злочин проти волі, честі та
гідності особи
Номер статті 146
Кримінальне покарання
види і термін покарань ч.1: від один рік до три роки
ч.2: від один рік до п'ять років
ч.3: від п'ять років до десять років

Стаття 146 Кримінального кодексу України передбачає кримінальну відповідальність за незаконне позбавлення волі або викрадення людини[6]:

Стаття 146. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини

1. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини — караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Ті самі діяння, вчинені щодо малолітнього або з корисливих мотивів, щодо двох чи більше осіб або за попередньою змовою групою осіб, або способом, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або таке, що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань, або із застосуванням зброї, або здійснюване протягом тривалого часу, — караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою, або такі, що спричинили тяжкі наслідки, — караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

З 2018 року з'явилася кримінальна відповідальність за «Насильницьке зникнення» — це дії, побіні до викрадення, але вчинені представником держави, в тому числі іноземної. Окремо серед суб'єктів цього злочину виділяються члени незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, організованих Російською Федерацією, а також представників окупаційної адміністрації держави-агресора на тимчасово окупованих територіях України[7].

Статистика[ред. | ред. код]

Рейтинг країн з найбільшою к-стю викрадень
  1999[8] 2006[9] 2014[10]
1 Колумбія Колумбія Мексика Мексика Мексика Мексика
2 Мексика Мексика Ірак Ірак Індія Індія
3 Бразилія Бразилія Індія Індія Пакистан Пакистан
4 Філіппіни Філіппіни Flag of South Africa.svg ПАР Ірак Ірак
5 Венесуела Венесуела Бразилія Бразилія Нігер Нігер
6 Еквадор Еквадор Пакистан Пакистан Ліван Ліван
7 Росія Росія Еквадор Еквадор Афганістан Афганістан
8 Нігер Нігер Венесуела Венесуела Бангладеш Бангладеш
9 Індія Індія Колумбія Колумбія Судан Судан
10 Flag of South Africa.svg ПАР Бангладеш Бангладеш Ліван Ліван

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Rock, P.M.J. Abduction // The Catholic Encyclopedia. Vol. 1. New York: Robert Appleton Company, 1907.
  2. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник / М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін.; За ред. проф. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. — 2-е вид., перероб. і доп. — К.: Юрінком Інтер, 2005. — 544 с. — ISBN 966-667-159-Х. — С. 79
  3. Викрадення людини // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
  4. Англо-український юридичний словник - kidnap. Архів оригіналу за 2013-07-02. 
  5. Online Etymology Dictionary
  6. Стаття 146 КК України
  7. Стаття 1461 КК України
  8. Rachel Briggs (Nov 2001). The Kidnapping Business. Guild of Security Controllers Newsletter. Процитовано 2011-01-10. 
  9. IKV Pax Christi (July 2008). Kidnapping is a booming business. Архів оригіналу за 2011-07-20. Процитовано 2011-01-10.  Проігноровано невідомий параметр |dead-url= (довідка)
  10. RiskMap Report 2015 - Kidnap and extortion overview. controlrisks.com. с. 122. Архів оригіналу за 2015-01-31. Процитовано 2015-01-30.  Проігноровано невідомий параметр |dead-url= (довідка)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Викрадення людини

  • Griffin, Timothy, and Monica K. Miller. «Child abduction, AMBER alert, and crime control theater.» Criminal Justice Review 33.2 (2008): 159—176.
  • Newiss, Geoff, and Lauren Fairbrother. Child abduction: understanding police recorded crime statistics. London: Home Office, 2004.
  • Ahuja, Ram. Crime against women. South Asia Books, 1987.
  • Terr, Lenore C. «Chowchilla revisited: the effects of psychic trauma four years after a school-bus kidnapping.» Annual Progress in Child Psychiatry & Child Development (1984).
  • Silk, Joan B. «Kidnapping and female competition among captive bonnet macaques.» Primates 21.1 (1980): 100—110.
  • Kertzer, David I. The Kidnapping of Edgardo Mortara. Vintage, 2008.
  • Wilson, Carol. Freedom at Risk: The Kidnapping of Free Blacks in America, 1780—1865. University Press of Kentucky, 2015.