Жан Жузель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жан Жузель
фр. Jean Jouzel
Народився5 березня 1947(1947-03-05)[1] (77 років)
Жанзе[2]
Країна Франція
Діяльністькліматолог, гляціолог, науковий співробітник, викладач університету, paleoclimatologist, дослідник
Alma materÉcole supérieure de chimie physique électronique de Lyond (1968)
Університет Париж XI (1973)[3]
Lycée Chateaubriandd
ЗакладУніверситет Париж XI
Університет імені П'єра і Марії Кюрі
Університет Париж VII
Національний центр наукових досліджень
Посададиректор, президент, президент, член Економічної, соціальної та енвіроментальної ради Франціїd, віцепрезидент і президент[d]
Науковий керівникÉtienne Rothd
Аспіранти, докторантиCamille Risid[4]
Philippe Peylind[5]
Amaelle Landais-Israëld[6]
Nicolas Caillond[7]
Camille Risid[8]
Alexandre Cauquoind[9]
ЧленствоНаціональна академія наук США
Європейська академія[10]
Французька академія наук
Haut Conseil de la science et de la technologied (2013)
Міжнародна група експертів з питань змін клімату
Нагороди
Особ. сторінкаlsce.ipsl.fr/Phocea/Pisp/index.php?nom=jean.jouzel
Жан Жузель у 2010 році

Жан Жузель (фр. Jean Jouzel; нар. 5 березня 1947(19470305)) — видатний французький гляціолог і кліматолог. В основному він працював над реконструкцією минулого клімату, отриманого в результаті вивчення льодів Антарктики та Гренландії. Поза науковою спільнотою він славиться своїм активізмом, як кліматичний сповіщувач або як соціаліст.

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Кар'єра Жана Жузеля розвивалась в основному в CEA (Commissariat à l'Energie Atomique), яка є французькою ядерною громадською організацією. У 1991 році він став віцепрезидентом LMCE, лабораторії CEA, присвяченої навколишньому середовищу та клімату; у 1995 р. став його керівником наукових досліджень. У 1998 році він став директором кліматичних досліджень LSCE, які були результатом злиття LMCE з іншою лабораторією екологічних досліджень. З 2001 по 2008 рік він був директором IPSL (Інститут П'єра Саймона Лапласа), який є основною федеративною лабораторією з питань кліматичних досліджень в Паризькому регіоні, включаючи CEA LMCE-LSCE. [11]

Він зосередив свої дослідження на ізотопному моделюванні, особливо ізотопів води для реконструкції минулого клімату, з крижаних ядер. З 70-х років він об'єднав свої зусилля з видатним французьким гляціологом Клодом Лорі і взяв участь у проєкті глибокого буріння льоду в Антарктиді, спочатку на Востоці, потім в EPICA (Європейський проєкт з крижаного поглинання в Антарктиді), який він очолював з 1995 по 2001 рік, що дозволило отримати дані про історію клімату за 800 000 років. [12]

Залучення до МГЕЗК

[ред. | ред. код]

З 2002 по 2015 рік Жан Жузель був заступником голови Наукової робочої групи Міжурядової групи з питань зміни клімату (МГЕЗК).

Політична активність

[ред. | ред. код]

Жан Жузель підтримав соціалістичних кандидатів, у тому числі Бенуа Хаммона на виборах президента Французької Республіки, які відбулись у 2017 році (перемогу отримав колишній соціаліст Еммануель Макрон) [13] та Анну Ідальго, для якої він погодився бути головою комітету підтримки Паризької Республіки на виборах мера 2020 року. [14]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Жан Жузель отримав багато наукових або громадських нагород. [15]

У 1997 році він отримав медаль Мілутіна Міланковича. [16]

У 2002 році він отримав із Клодом Лорі золоту медаль CNRS, найвищу французьку наукову нагороду.[17]

У 2012 році він отримав премію Фетлесена, яку поділила із Сьюзан Соломон. [18]

У 2015 році він отримав премію Леонардо да Вінчі від Європейської академії наук.

У 2016 році був обраний іноземним співробітником Національної академії наук США. [19]

У 2017 році був обраний членом Французької академії наук.

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • The white planet : the evolution and future of our frozen world. Princeton, N.J.: Princeton University Press. 2012.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. http://evene.lefigaro.fr/celebre/biographie/jean-jouzel-33067.php
  2. https://www.frontiersofknowledgeawards-fbbva.es/galardonados/jean-jouzel-2/
  3. http://www.sudoc.fr/042051932
  4. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  5. https://www.theses.fr/1999PA066671
  6. https://www.theses.fr/2004PA066185
  7. https://www.theses.fr/2001PA066279
  8. https://www.theses.fr/2009PA066678
  9. https://www.theses.fr/2013PA112199
  10. https://www.ae-info.org/ae/User/Jouzel_Jean
  11. UCL–French Embassy Conférence-Débat Series 2010/2011. University College London. 4 листопада 2010. Архів оригіналу за 8 December 2010. Процитовано 12 грудня 2010.
  12. Jean Jouzel. CNRS. Архів оригіналу за 19 грудня 2019. Процитовано 19 грудня 2019.
  13. Valéry, Laramée de Tannenberg (27 березня 2017). Pourquoi le climatologue Jean Jouzel soutient Hamon. Euractive. Архів оригіналу за 19 грудня 2019. Процитовано 19 грудня 2019.
  14. INFO EUROPE 1 – Climatologist Jean Jouzel to chair Anne Hidalgo support committee for municipal elections. 17 грудня 2019. Архів оригіналу за 19 грудня 2019. Процитовано 19 грудня 2019.
  15. Jean Jouzel. KPMG. 16 вересня 2019. Архів оригіналу за 19 грудня 2019. Процитовано 15 червня 2021.
  16. EGU - Awards & medals - Milutin Milankovic Medal. European Geosciences Union. Архів оригіналу за 6 жовтня 2018. Процитовано 18 травня 2018.
  17. Jean Jouzel. www.iddri.org (англ.). Процитовано 28 лютого 2024.
  18. Susan Solomon wins Vetlesen Prize - MIT Department of Earth, Atmospheric and Planetary Sciences. eapsweb.mit.edu. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 15 червня 2021.
  19. National Academy of Sciences Members and Foreign Associates Elected, National Academy of Sciences, 3 травня 2016, архів оригіналу за 6 травня 2016, процитовано 14 травня 2016.

Посилання

[ред. | ред. код]