Жилінський Євстахій Янушович

|Посада=

Жилінський Євстахій Янушович
пол. Eustachy Żyliński
Ім'я при народженні	пол. Eustachy Żyliński
Народився	19 вересня 1889(1889-09-19) Куна, Гайсинський повіт, Подільська губернія, Російська імперія
Помер	4 липня 1954(1954-07-04) (64 роки) Лодзь, Лодзинське воєводство, Польська Народна Республіка
Поховання	Roman Catholic cemetery of St. Josephd
Країна	Російська імперія →  Польща
Діяльність	математик
Alma mater	Фізико-математичний факультет Київського університетуd (1911) Перша київська гімназія (1907) Геттінгенський університет (1913) Марбурзький університет (1914) Кембриджський університет (1914) КНУ імені Тараса Шевченка
Галузь	математика
Заклад	ЛДУ імені Івана Франка Київський національний університет імені Тараса Шевченка Сілезька політехніка
Вчене звання	доктор математичних наук
Науковий ступінь	професор
Науковий керівник	Граве Дмитро Олександрович
Аспіранти, докторанти	Владислав Орліч Пепіс Осип
Членство	Польське наукове товариство у Львові
Відомий завдяки:	бінарні функтори
Автограф
Жилінський Євстахій Янушович у Вікісховищі

Євста́хій Я́нушович Жилі́нський (* 1 листопада 1889, містечко Куна Гайсинського повіту — † 4 липня 1954, Лодзь) — польський математик, доктор математичних наук, професор.

Короткий життєпис

Батько — безземельний дворянин, був сільськогосподарським службовцем.

1907 року закінчив із золотою медаллю Першу Київську гімназію.

1911 року закінчує фізико-математичний факультет Київського університету Святого Володимира — з дипломом першого ступеня по фізико-математичних науках, був учнем Д. О. Граве.

1912 року отримує срібну медаль за конкурсну працю «Найновіші течії в теорії ідеалів», залишений в університеті «для підготовки до професорського звання», отримав стипендію для навчання за кордоном.

В 1912—1913 роках учиться: в університеті в Гетінгені у Е. Ландау, у Марбурзі та Кембріджі.

У 1916—1917 роках служить у російській армії — інженерному училищі, електротехнічній школі, при штабі фронту в Кам'янці-Подільському і Бердичеві.

В 1917—1919 роках був в Києві доцентом математики в різних закладах.

В 1919 році у Варшаві — в польському війську викладачем електротехнічних предметів.

З жовтня 1919 року — надзвичайний професор математики і керівник кафедри Львівського університету, з 1922 — звичайний професор.

В 1929—1930 роках — декан математично-природничого факультету.

Організовував навчальний процес з математики у 1920-х роках. Як член Ради факультету в 1921-у році клопотав про допуск до докторських іспитів С. Банаха, 1922 — з різних питань його габілітації, був рецензентом докторської праці Банаха — разом з Г. Штайнгаузом; серед учнів — Осип Пепіс.

Наукові інтереси полягали в площині теорії чисел. Також займався алгеброю, логікою та основами математики.

1925 року він доводить, що поза двома логічними функторами: риска Шеффера, стрілка Пірса, жодним іншим бінарним функтором не є можливо визначити всі унарні та бінарні функтори. Це дослідження цитувалося в працях таких логіків як Пост та Квайн.

Брав участь у міжнародних математичних конгресах:

• 1912 — в Кембріджі,
• 1926 — Болоньї,
• 1936 — у Осло,
• 1935 — в конференції, присвяченій 50-річчю наукової праці Д. Граве у Києві.

По реорганізації Львівського університету 1939 року — професор, завідує кафедрою алгебри в 1939-41, та 1944-46. 1946 року виїхав до Польщі, у 1946-47 працює в Міністерстві закордонних справ, отримує призначення консулом у Києві, однак не поїхав.

Проживав у Лодзі, працював у Політехніці міста Гливиці.

Похований у Лодзі.

Науковий доробок складає більше 20 праць та 6 підручників.

Джерело

• Механіко-математичний факультет [Архівовано 28 червня 2013 у Wayback Machine.]