Жилінський Євстахій Янушович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Жилінський Євстахій Янушович
Жилінський Євстахій Янушович.jpg
Народився 1 листопада 1889(1889-11-01)
Куна
Помер 4 липня 1954(1954-07-04) (64 роки)
Лодзь
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяПольща Польща
Діяльність математик
Alma mater Київський університет
Галузь математика
Заклад Львівський університет
Вчене звання доктор математичних наук
Науковий ступінь професор
Науковий керівник Граве Дмитро Олександрович[1]
Член Польське наукове товариство у Львові[d]
Відомий завдяки: бінарні функтори

Жилінський Євстахій Янушович у Вікісховищі?

Євста́хій Я́нушович Жилі́нський (* 1 листопада 1889, містечко Куна Гайсинського повіту — † 4 липня 1954, Лодзь) — український та польський математик, доктор математичних наук, професор.

Короткий життєпис[ред. | ред. код]

Батько — безземельний дворянин, був сільськогосподарським службовцем.

1907 року закінчив із золотою медаллю Першу Київську гімназію.

1911 року закінчує фізико-математичний факультет Київського університету Святого Володимира — з дипломом першого ступеня по фізико-математичних науках, був учнем Д. О. Граве.

1912 року отримує срібну медаль за конкурсну працю «Найновіші течії в теорії ідеалів», залишений в університеті «для підготовки до професорського звання», отримав стипендію для навчання за кордоном.

В 1912—1913 роках учиться: в університеті в Гетінгені у Е. Ландау, у Марбурзі та Кембріджі.

У 1916—1917 роках служить у російській армії — інженерному училищі, електротехнічній школі, при штабі фронту в Кам'янці-Подільському і Бердичеві.

В 1917—1919 роках був в Києві доцентом математики в різних закладах.

В 1919 році у Варшаві — в польському війську викладачем електротехнічних предметів.

З жовтня 1919 року — надзвичайний професор математики і керівник кафедри Львівського університету, з 1922 — звичайний професор.

В 1929—1930 роках — декан математично-природничого факультету.

Організовував навчальний процес з математики у 1920-х роках. Як член Ради факультету в 1921-у році клопотав про допуск до докторських іспитів С. Банаха, 1922 — з різних питань його габілітації, був рецензентом докторської праці Банаха — разом з Г. Штайнгаузом; серед учнів — Осип Пепіс.

Наукові інтереси полягали в площині теорії чисел. Також займався алгеброю, логікою та основами математики.

1925 року він доводить, що поза двома логічними функторами: риска Шеффера, стрілка Пірса, жодним іншим бінарним функтором не є можливо визначити всі унарні та бінарні функтори. Це дослідження цитувалося в працях таких логіків як Пост та Квайн.

Брав участь у міжнародних математичних конгресах:

  • 1912 — в Кембріджі,
  • 1926 — Болоньї,
  • 1936 — у Осло,
  • 1935 — в конференції, присвяченій 50-річчю наукової праці Д. Граве у Києві.

По реорганізації Львівського університету 1939 року — професор, завідує кафедрою алгебри в 1939-41, та 1944-46. 1946 року виїхав до Польщі, у 1946-47 працює в Міністерстві закордонних справ, отримує призначення консулом у Києві, однак не поїхав.

Проживав у Лодзі, працював у Політехніці міста Глівіце.

Похований у Лодзі.

Науковий доробок складає більше 20 праць та 6 підручників.

Джерело[ред. | ред. код]

  • Математична генеалогія — 1997.