Житняк пустельний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Житняк пустельний
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Клада: Комелініди (Commelinids)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Злакові (Poaceae)
Підродина: Мітлицевидні (Pooideae)
Рід: Житняк (Agropyron)
Вид:
A. desertorum
Біноміальна назва
Agropyron desertorum
(Fisch. ex Link) Schult., 1824

Житняк пустельний[1][2] (Agropyron desertorum) — вид рослин із родини злакових (Poaceae).

Морфологічна характеристика

[ред. | ред. код]

Багаторічна рослина 25–60(70) см заввишки; росте пучками; без кореневища. Стеблини колінчасто висхідні. Листові пластинки сизо-зелені, згорнуті, 4–12 см × 2–3 мм; поверхня шорстка. Колосся лінійне, вузьке, іноді майже циліндричне, 2.5–8 мм завдовжки, 5–10 мм завширшки. Колоски майже притиснуті до осі колоса, сидячі, налягають одне на одне, голі, рідше запушені. Колоски складаються з 3–6 плідних квіточок зі зменшеними квіточками на верхівці. Колоскові луски схожі; нижня колоскова луска ланцетна, 3–4.5 мм завдовжки, 1-кілева, 3-жилкова, поверхня гола чи ворсиста, верхівка гостра, остюкувата; верхня колоскова луска ланцетна, 3–4.5 мм завдовжки, 1-кілева, 3-жилкова, поверхня гола чи ворсиста, верхівка гостра, остюкувата. Родюча лема еліптична, 5–6 мм завдовжки, 5-жилкова, поверхня гола чи ворсиста, верхівка гостра, остюкувата. Верхівкові безплідні квіточки схожі на плодючі, але недорозвинені. Зернівка довгаста, волосиста на верхівці[2][3][4][5].

Середовище проживання

[ред. | ред. код]

Зростає у Євразії від південного сходу України (через пд.-євр. Росію, Вірменію, Грузію, Азербайджан, Казахстан, Таджикистан, Узбекистан, Туркменістан, Пакистан, Монголію, Сибір) до півночі Китаю; інтродукований до США, Австрії й Іспанії. Росте у степу, на кам'янистих і глинистих схилах, а також у солонецьких ґрунтах. Він домінує в асоціаціях A. desertorum / Poa bulbosa та A. desertorum / Artemisia maritima[6].

В Україні вид росте на сухих степових, глинистих і кам'янистих схилах — у сх. ч. Степу, Донецькому Лісостепу (Харцизький р-н Донецької обл.) і Криму (Керченський півострів, масив Карадаг), дуже рідко[2].

Використання

[ред. | ред. код]

Широко культивується для отримання корму і є третинним диким родичем і потенційним донором генів хлібної та твердої пшениці, а також ряду інших культурних видів пшениці[6].

Загрози й охорона

[ред. | ред. код]

Наразі серйозних загроз для цього виду немає[6].

Рід Agropyron занесений до Додатку I Міжнародного договору про генетичні ресурси рослин для харчових продуктів і сільського господарства як частину генофонду пшениці. Ізольовані субпопуляції в Криму можуть мати важливе генетичне різноманіття і, отже, підлягати заходам збереження та управління in situ[6].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Agropyron desertorum // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 438. (рос.)(укр.)
  3. Agropyron desertorum. Plants of the World Online. Kew Science. Архів оригіналу за 7 січня 2022. Процитовано 07.01.2022. (англ.)
  4. Agropyron desertorum. Flora of China. efloras.org. Архів оригіналу за 12 січня 2021. Процитовано 07.01.2022. (англ.)
  5. Agropyron desertorum. Flora of Pakistan. efloras.org. Процитовано 07.01.2022. (англ.)
  6. а б в г Smekalova, T.; Maslovky, O.; Melnyk, V. (2011). Agropyron desertorum. The IUCN. Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 07.01.2022. (англ.)