Жозеф Де Бей

Жозеф Де Бей
Ім'я при народженні	фр. Amour Auguste Louis Joseph Berthelot de Baye
Народився	31 січня 1853(1853-01-31) former 1st arrondissement of Parisd, Париж або Париж
Помер	3 червня 1931(1931-06-03) (78 років) Париж
Країна	Франція
Діяльність	археолог, історик, фотограф, мандрівник
Галузь	археологія і подорож
Alma mater	Collège de l'Immaculée-Conceptiond
Знання мов	французька
Членство	Société de l’histoire de Franced, Комітет історичних та наукових робітd і Société française d'archéologied
Посада	президент
Партія	легітимізм
У шлюбі з	Marie-Béatrice de Bayed
Діти	Yolande de Bayed
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Жозеф Де Бей його прізвище також подають як Барон де Бай— (фр. Joseph de Baye, справжнє прізвище й ім'я: БЕЙ АМУР-ОГЮСТ-ЛУЇ-ЖОЗЕФ-БЕРТЕЛЬО ДЕ ) — (*1853-†1931)  — французький археолог і етнограф. Вивчав побут українців, опублікував кілька статей на цю тему.

Біографія

Бей Амур-Огюст-Луї-Жозеф-Бертельо де(de Baye) (31.01.1853– 1931) – французький археолог, етнограф, історик та мандрівник. Барон, згодом маркіз. Народився в м. Париж (Франція). 1870 відкрив у Шампані близько 100 гротів доби неоліту, палеолітичні стоянки та могильники. Вивчав походження дорогоцінних мистецьких виробів доби Великого переселення народів і падіння Римської імперії. Від кін. 1880-х рр. займався археологією, етнографією та історією окремих регіонів Російської імперії, зокрема України. Офіційний представник французького міністерства народної освіти на антропологічному-археологічному з'їзді у Москві, звіт про який і свої реферати на ньому опублікував 1893. Лекцію про Київ княжої доби прочитав у м. Реймс (Франція) й двічі у Парижі (1896). 1898 відкрив палеолітичну стоянку біля станиці Ільської на Кубані (нині смт Ільський Краснодарського краю, РФ). Досліджував готську культуру в Криму. На 6-й виставці предметів, вивезених з Росії (1901), експонував речі з розкопок В. Хвойки і власних розкопок, зокрема, дукачі, дві старовинні вишивані жіночі сорочки. Писав про фібули 7 ст. в Україні (1908). Товаришував з В. Горленком, про якого написав брошуру "Une page de critique litteraire sur l'Ukraine" (1904). Член Московського археологічного товариства (1890). Член-кореспондент Товариства любителів давнього письменства (1898).

Археологічні студії в Україні Жозефа де Бея на рубежі ХІХ-ХХ ст.

На кінець ХІХ – початок ХХ ст. припадає розквіт наукової діяльності відомого французького археолога, Амура-Огюста-Луї-Жозефа Бертело, більш знаного як барон Жозеф де Бей (1853-1931). У своїх наукових студіях значну увагу цей дослідник приділяв вивченню археології України. Барон де Бей неодноразово бував в Україні, добре знав її, знайомився з місцевими дослідниками минулого, вивчав колекції старожитностей, зібраних українськими краєзнавцями. Наприклад, перебуваючи в Катеринославі, він цікавився минулим Запорозької Січі й ознайомився з експонатами музейної колекції Олександра Миколайовича Поля (1832-1890), що в подальшому стала основою експозиції Катеринославського (Дніпропетровського) історичного музею, директором якого з 1902 р. був Дмитро Іванович Яворницький (1855-1940).

У Києві французький дослідник познайомився з відомим збирачем старовини, археологом і меценатом, нащадком відомого козацького роду Богданом Івановичем Ханенком (1849-1917), колекцію історичних раритетів якого де Бей назвав «пречудовою», «багатою». Серед знайомих де Бея, знавців української старовини, можна побачити й Василя Васильовича Тарновського (1838-1899), мецената й фундатора відомого музею в Чернігові.

Поміж інших де Бей був особисто знайомий з Володимиром Боніфатійовичем Антоновичем (1834-1908), котрий консультував барона з питань історії України, а також з відомим українським археологом та етнографом Миколою Федотовичем Біляшівським (1867-1926).

Найбільше питань української археології де Бей торкається в невеличкій праці «Фібули варварської епохи, зроблені в Україні, та їхні прототипи» (1908). Аналізуючи фібули пізньої античності, знайдені на теренах України, французький археолог порівнює їх з аналогами, знайденими у Західній Європі, й відносить до культури готів, визнаючи їх регіональну специфіку. Він не лише дає детальний опис цих знахідок, але також і фотознімки цих предметів. Серед місць, де були знайдені об’єкти його дослідження, фігурують Керч, Ніжин, Катеринослав, Сенькове (тодішня Полтавська губернія, а нині Харківщина), Лебехівка (нині затоплена водами Кременчуцького водосховища), Княжа Гора (під Каневом), Кам’янка, Хмільна та Пастирське (на Черкащині), Васильків і Скибинці (на Київщині).

В контексті розвитку французької історіографії історії України козацької доби короткі розвідки де Бея є малоінформативними й у більшості випадків являють собою простий опис його подорожей і вражень. В той же час ці студії вкупі з іншими працями свідчать про постійний інтерес французької історичної науки до вивчення історії козацької України. Змістовні й багато ілюстровані фотографічним матеріалом розвідки де Бея стали найкращими на той момент французькими дослідженнями української етнографії. Прикрим фактом залишається те, що творчість цього дослідника в країні його прямих наукових зацікавлень майже невідома, а, отже, потребує подальшого вивчення.

Джерела

• Шевченківський словник : у 2 т. / Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1978.

Публікації

• L’Archéologie préhistorique (1880)
• L’Archéologie Scandinave
• L’Artbarbare en Hongrie
• L’Art chez les Barbares
• L’Industrie congolaise (1888)
• Études archéologiques
• L’Industrie longobarde (1888)
• L’Industrie anglosaxonne (1889)
• Les Bronzes Émaillés de Mostchina. Gouvernement de Kalouga (Russie). Бронза, Эмалированная Mostchina. Правительство Калуги (Россия).(1891)
• De L´Influence de L´Art des Goths en occident. Влияния искусства Готов на западе. (1891)
• Le Trésor de Szilagg-Sombye (1891)
• Le Cimetiére wisigothique D´Herpes. Angouléme. Imprimerie Charentaise de Chasseignac. (1892)
• Smolensk (1902)
• En Abkhasie. Souvenirs d'une mission (1904)
• Les Casques de l'époque barbare (1910)
• Нравоучения войны. (1915)
• Croix Lombardes. Trouvées en Italie. Ломбардские Кресты. Найдены в Италии.
• Le Tombeau de Wittislingen. Au Musée National Bavarois (Munich). Могила Wittislingen. В Баварском Национальном Музее (Мюнхене).
• Baye
• Луняк Є. Етнографічні студії Жозефа де Бея на Придніпров’ї наприкінці ХІХ ст. / Є. М. Луняк // Історія і культура Придніпров'я. Невідомі та маловідомі сторинки. - 2013. - Вип. 10. - С. 168-172.

• С. Савченко, О. Ромен Шигирская коллекция барона де Бая в Музее Человека (Париж, Франция) // Шестые Берсовские чтения. Материалы всероссийской научно-практической конференции. Екатеринбург: Издательство Квадрат, 2011. С. 250-259.de, baron. Viasiome. Souvenirs d'unt mission. Par baron de Baye. Paris, 1908. - 48 с.

Посилання

• БАЙ Амур-Огюст-Луї-Жозеф-Бертельо де [Архівовано 27 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.