Пастирське

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Пастирське
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Смілянський
Рада/громада Пастирська сільська рада
Код КОАТУУ 7123786001
Облікова картка Пастирське 
Locator Dot2.gif
Розташування села Пастирське
Основні дані
Населення 1078
Площа км²
Густота населення 0 осіб/км²
Поштовий індекс 20756
Телефонний код +380 4733
Географічні дані
Географічні координати 48°58′26″ пн. ш. 31°46′52″ сх. д. / 48.97389° пн. ш. 31.78111° сх. д. / 48.97389; 31.78111Координати: 48°58′26″ пн. ш. 31°46′52″ сх. д. / 48.97389° пн. ш. 31.78111° сх. д. / 48.97389; 31.78111
Середня висота
над рівнем моря
166 м
Найближча залізнична станція Сердюківка
Відстань до
залізничної станції
8 км
Місцева влада
Адреса ради 20756, с. Пастирське, вул. Леніна, 66; тел. 9-85-17
Сільський голова Пилявський Олексій Оксентійович
Карта
Пастирське is located in Україна
Пастирське
Пастирське
Пастирське is located in Черкаська область
Пастирське
Пастирське

Па́стирське — село в Україні, у Смілянському районі Черкаської області, центр сільської ради. Розташоване на 35 км на південний схід від районного центру — міста Сміла та за 8 км від найближчої залізничної станції Сердюківка.

Площа адміністративно-територіальних меж сільської ради — 5318,1 га.

У селі мешкає 1078 осіб.

Історичні відомості[ред.ред. код]

Точна дата заснування села невідома, в документальних джерелах воно згадується з 1766 р. Відомий дослідник-краєзнавець Лаврентій Похилевич[1] звертає увагу на назву села:

« … в самій назві поселення відчувається натяк на дещо духовне. Насправді старожили стверджують, що в урочищі, тепер відомим під назвою Паланка, зайнятому садом селянина, жили колись монахи; і в документі, даному князем Любомирським священику Івану Поторжинському на цей сад, сказано, що він лишився пустим після монахів…  »

Проживання в давнину на місці нинішнього села монахів не дає вичерпної відповіді про походження назви. Все базується на здогадках, гіпотезах та припущеннях. Доповнюючи Л.Похилевича місцеві краєзнавці лише додають, що, можливо, серед ченців монастиря був священнослужитель, якого чомусь називали пастором. Існує ще й таке твердження, що спочатку на цьому місці була пасіка, яка належала ігумену Ієромонаху Йосипу. Пасіка ж пастирська існувала в першій половині XVII століття, тобто ще до заснування в цій місцевості села.

Л.Похилевич стверджує, що монахи перебували в цій місцевості ще до Руїни. Про те, що дана місцина була заселена здавна, свідчить велика кількість валів. Поблизу села збереглися залишки двох городищ та кургани скіфських часів (Шарпівське городище, Пастирське городище[2]).

Пастирське 2 січня 1787 року було продане Францом Ксаверієм Любомирським князю Потьомкіну. Після смерті Потьомкіна перейшло в спадок до його небоги Катерини Миколаївни Давидової у дівоцтві Самойлової, матірю якої була його рідна сестра Марія Олександрівна у дівоцтві Потьомкіна. Від неї ж перейшло до Софії Левівні Бороздіної у дівоцтві Давидовій, рідній сестрі декабриста Давидова Василя Львовича та було нею продано останньому князю Карлу Михайловському і Герониму Грудзинському. Згодом село перейшло у власність Лева Поджіо, сина декабриста Йосипа Поджіо та Марії Бороздіної.

Відомо, що у 1766 році в селі існував храм Святого великомученика Дмитрія. На 1864 рік церква Свято-Дмитрівська, дерев'яна, збудована в 1860 р. коштом поміщика Поджіо на місці старої. В 1808 році населення становило 1354 особи в 115 дворах, а в 1864 р. — 1318 осіб, 25 з яких римські католики і 18 євреїв.

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Телепинської волості Чигиринського повіту Київської губернії мешкало 1634 особи, налічувалось 220 дворових господарств, існували православна церква, школа та 2 постоялих будинки[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2542 осіб (1278 чоловічої статі та 1264 — жіночої), з яких 2531 — православної віри[4].

Село Пастирське прославилося виробами з так званої «димної» кераміки.

У радянський період на території села розташовувалась садиба колгоспу «Прогрес», цегельний завод (збудований 1964 р.), середня школа, 2 бібліотеки, медпункт, пологовий будинок, 4 магазини.

За мужність проявлену на фронтах Німецько-радянської війни, 167 мешканців села нагороджені орденами і медалями. В селі встановлено 2 пам'ятника воїнам-визволителям і обеліск Слави односельчанам, що загинули в період Німецько-радянської війни.

Пам'ятки[ред.ред. код]

  • Шарпіне — заповідне урочище місцевого значення.

Примітки[ред.ред. код]

  1. рос. дореф. Похилевичъ Л. Сказанія о населенныхъ мѣстностяхъ Кіевской губерніи. — К., 1864.
  2. Приходнюк О. М. Пастирське городище. — Київ—Чернівці, 2005.
  3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  4. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-86)

Посилання[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.