Жорж Брассанс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Жорж Брасан, 1964
Портрет Брасана на станції метро Порт-де-Ліля

Жорж Брасан (фр. Georges Brassens, 22 жовтня 192129 жовтня 1981) — французький поет, автор і виконавець пісень.

Біографія[ред.ред. код]

Народився у місті Сет на середземноморському узбережжі. Змолоду виявляв особливий інтерес до поезії. У 1940 приїхав у Париж. У березні 1943 р. німецька окупаційна влада експатріювала його до Німеччини для примусових робіт. Отримавши звільнення, він дезертував з трудового табору і знайшов притулок у Жанни Ле Бонніс. У її будинку він провів багато років і присвятив їй кілька пісень («Jeanne», «La cane de Jeanne»). Знаменита «Chanson pour l'Auvergnat» - присвячена чоловікові Жанни, Марселю Планше.

У 1946 Жорж вступив у анархістську організацію. Свої ранні пісні він співав на зборах цієї організації. Для популяризації своєї творчості він знайшов естрадну співачку Паташу. Однак Паташу виявила, що деякі пісні зовсім не в'яжуться з жіночим виконанням, і наполягла, щоб Жорж виступав сам.

У 1947 Брасан зустрів естонку за походженням Йоху Хейман, яка стала його супутницею на все життя, проте Брассанс уникав шлюбу, бажаючи бачити кохану «вічноневінчаною дружиною, своєю нареченою» (цитата з пісні «La non-demande en mariage» — «Непропозиція руки»).

З початку 1950-х Жорж активно виступає зі сцени; з 1953 у нього майже щороку виходять платівки. На концертах і студійних записах пісні виконуються під порівняно простий і аскетичний акомпанемент - звучить гітара самого Брассанса (ритм), контрабас його постійного акомпаніатора П'єра Нікола, а також гітара-соло (цю партію виконував в основному Жоель Фавро).

1967 року Брасан був відзначений Великою премією Французької академії за поезію.

Брассанс помер у французькому місті Сен-Желі-дю-Феск. Всупереч його поетичному заповіту він похований не «на пляжі в Сеті», а на цвинтарі дю-Пі. У Парижі його ім'ям названо парк.

Творчість[ред.ред. код]

Творча спадщина Брасана нараховує близько 200 пісень. Більшість написані на власні вірші. Для віршів Брасана характерна природна розмовна інтонація в поєднанні з багатством лексики, рясним і дотепним обігруванням метафор, численними алюзіями, прихованими цитатами і стилізацією.

Кілька десятків пісень Брасана склав на вірші таких французьких поетів, як Франсуа Війон, П'єр Корнель, Віктор Гюго, Луї Арагон, Поль Фор і Антуан Поль.

Many singers have covered Georges Brassens' lyrics in other languages, for instance Pierre de Gaillande, who translates Brassens' songs and performs them in English, Koshiji Fubuki in Japanese, Fabrizio De André (in Italian), Alberto Patrucco (in Italian), and Nanni Svampa (in Italian and Milanese), Graeme Allwright and Jake Thackray (in English), Sam Alpha (in creole), Yossi Banai (in Hebrew), Arsen Dedić (in Croatian), Jiří Dědeček (in Czech), Mark Freidkin (in Russian), Loquillo, Paco Ibáñez, Javier Krahe, Joaquín Carbonell and Eduardo Peralta (in Spanish), Jacques Ivart (in esperanto), Franz Josef Degenhardt and Ralf Tauchmann (in German), Zespół Reprezentacyjny (they released 2 CDs of Brassens' songs in Polish) and Piotr Machalica (in Polish), Cornelis Vreeswijk (Swedish) and Tuula Amberla (in Finnish). Dieter Kaiser, a Belgian-German singer who performs in public concerts with the French-German professional guitarist Stéphane Bazire under the name Stéphane & Didier has translated into German language and gathered in a brochure 19 Brassens songs. He also translated among others the poem "Il n'y a pas d'amour heureux" of the French contemporary poet Louis Aragon. Franco-Cameroonian singer Kristo Numpuby also released a cover-album with the original French lyrics but adapted the songs to various African rhythms.

Платівки (дискографія)[ред.ред. код]

За життя автора (з 1953 р. по 1981 р.) було продано близько 20 млн його платівок.

Фільмографія[ред.ред. код]

Переклади[ред.ред. код]

Багато співаків виконували твори на слова Жоржа Брассанса іншими мовами, зокрема Фабріціо Де Андре (італійською), Джейк Текрей (англійською), Йосі Банай (на івриті), Арсен Дедич (хорватською), Марк Фрейдкін (російською), Пако Ібан'єс, Хав'єр Крає (іспанською), Корнеліс Вресвік (шведською) тощо.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]