Перейти до вмісту

Луї Арагон

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Луї Арагон
фр. Louis Aragon
ПсевдонімArnaud Saint Romain[1], Arnaud de Saint-Roman[1], François la Colère[1], Témoin des martyrs[1] і Albert de Routisie[2]
Народився3 жовтня 1897(1897-10-03)[3][4][…]
XVI округ Парижа, Париж, Франція[6]
Помер24 грудня 1982(1982-12-24)[3][4][…] (85 років)
VII округ Парижа, Франція[3][6]
ПохованняMoulin de Villeneuved
Країна Франція[7]
Місце проживаннявулиця Вараннd
Moulin de Villeneuved
Діяльністьлікар-письменник, журналіст, політик, поет, прозаїк-романіст, художній критик, учасник французького Руху Опору, історик
Alma materЛіцей Карно
ЗакладЮманіте, Ce soird і Les Lettres françaisesd
Мова творівфранцузька
Жанрпоезія
ЧленствоSociété des poètes françaisd
ПартіяФранцузька комуністична партія
БатькоLouis Andrieuxd
МатиMarguerite Toucas-Massillond
У шлюбі зЕльза Тріоле
УчасникПерша світова війна і Друга світова війна
Нагороди

CMNS: Луї Арагон у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Луї́ Араго́н (фр. Louis Aragon), уроджений Луї-Марі Андріє (фр. Louis-Marie Andrieux); 3 жовтня 1897, Париж — 24 грудня 1982) — французький письменник, критик, видавець і громадський діяч. У 20-х рр. ХХ ст. - один із провідних представників сюрреалізму у французькій поезії, потім комуніст. Чоловік Ельзи Тріоле, яку оспівав у численних поезіях.

З життєпису

[ред. | ред. код]

Народився у Парижі. Поет-сюрреаліст. У 1927 р. разом з Полем Елюаром і Андре Бретоном вступає до Французької комуністичної партії (ФКП). З 1950 член ЦК ФКП. На перших творах позначились формалістичні й сюрреалістичні впливи («Селянин Парижа», 1926). Зв'язок з робітничим рухом у Франції і успіхи соціалістичного будівництва в СРСР мали вирішальний вплив на формування комуністичного світогляду Арагона.

В 1930 бере участь у Міжнародній конференції революційних письменників у Харкові. Після відвідання Радянського Союзу пише поему «Червоний фронт» (1930), збірку поезій «Ура, Урал!» (1934). Стає активним прихильником комуністичних ідей, починає боротьбу за створення мистецтва і літератури соціалістичного реалізму («Комуністи мають рацію», 1933; «За соціалістичний реалізм», 1934). Створює великий цикл соціальних романів — «Реальний світ» («Базельські дзвони», 1934; «Багаті квартали», 1936, «Орельєн», 1944 та ін.). Був редактором «Юманіте». В роки другої світової війни — учасник Руху Опору (зб. «Ніж у серце», 1941; «Французька зоря», 1945; оповідання «Рабство і велич французів», 1945). З великою любов'ю пише про робітничий клас, викриває ворогів трудящих, показує розклад бурж. суспільства (нариси «Комуністична людина», 1946—53; збірка віршів «Знову ніж у серце», 1948; поеми «Очі і пам'ять», 1954, «Незакінчений роман», 1956; роман-епопея «Комуністи», 1949—51, нова редакція - 1967). Своєрідність реалістичних романів Л.Арагона полягає у віртуозному використання ним прийомів сюрреалістичного письма ("потік свідомости", розкутий синтаксис, спонтанна внутрішня мова, невласне-прояма мова).

Поряд з цим значне місце в його творчості посідають ліричні твори, вірші, в яких оспівано Французький Рух опору у 1940-1944 рр.. Широку популярність принесли Л.Арагону пісні на його вірші, написані й виконувані співаком Жаном Ферра (Jean Ferrat).

Літературно-критичні й теоретичні праці Арагона;— «На захист французького роману», «Справжня воля культури», про Гюго, Стендаля та ін.

Творчості радянських письменників присвячена книга «Радянські літератури» (1955).

Арагон багато зробив для популяризації української літератури у Франції: Т. Шевченкові він присвятив нарис «Українське інтермецо», високу оцінку дав «Вершникам» Ю. Яновського, з яким був особисто знайомий ще з 30-х рр. 1958 вийшов роман «Страсний тиждень».

Арагон — член Всесвітньої Ради Миру, один з керівників Національного Комітету письменників Франції, директор тижневика «Леттр Франсез».

Після ХХ з'їзду КПРС почав критично ставитися до радянської дійсності. Засуджував переслідування дисидентів у СРСР. Після радянської окупації Чехословаччини поступово дистанціювався від ФКП і від зв'язків з СРСР.

Звільнення Параджанова

[ред. | ред. код]

Відіграв важливу роль у справі звільнення з ув'язнення Сергія Параджанова. Лілія Брік була сестрою його дружини Ельзи Тріоле. Луї Арагон під час візиту до Москви в урядовій ложі Большого театра звернувся особисто до Брежнєва з проханням звільнити ув'язненого Сергія Параджанова.[8]

Відзнаки і нагороди

[ред. | ред. код]

Твори

[ред. | ред. код]
  • Український переклад — Червоний фронт. — X., 1932; Поезії. — К., 1950;
  • Українське інтермецо. «Вітчизна», 1958, № 1;
  • Луї Арагон. Поезії. Пер. Бориса Тена. — Всесвіт, 1978, № 12, сс. 5-8.
  • Російський переклад — Собрание сочинений. В 11 т., т. 1—7… — М., 1957—59.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Чеська національна авторитетна база даних
  2. Bibliothèque nationale de France Record #119347816 // BnF catalogue généralParis: BnF.
  3. а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118503774 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  4. а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. а б SNAC — 2010.
  6. а б Fichier des personnes décédées mirror
  7. а б в LIBRISКоролівська бібліотека Швеції, 2012.
  8. Ирина Миличенко. Сын кинорежисера Сергея Параджанова Сурен: «На суде потерпевший сказал…» // Бульвар Гордона. — К., 2016. — № 1 (557). — янв. — С. 10. (рос.)

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]