Жуков Роман Ваніфатієвич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жуков Роман Ваніфатієвич
Народження 8 листопада 1924(1924-11-08)
с. Строкове, зараз Гаврилів-Ямський район, Ярославська область, РФ
Смерть 24 серпня 1994(1994-08-24) (69 років)
м. Гаврилів-Ям, Ярославська область,РФ
Поховання Ярославська область
Країна СРСР СРСР
Рід військ стрілецькі війська
Роки служби 1942–1956
Звання гвардії капітан
Командування стрілець-снайпер 1-го батальйону 241-го гвардійського стрілецького полку 75-ї Бахмацької двічі Червонопрапорної ордена Суворова гвардійської стрілецької дивізії
Війни / битви Радянсько-німецька війна
Чернігівсько-Прип'ятська операція
Битва за Дніпро
Битва за Київ (1943)
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки
Медалі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Жуков.

Жуков Роман Ваніфатієвич[1] (8.11.1924 [2] — 24.08.1994) — радянський офіцер, учасник Радянсько-німецької війни, стрілець-снайпер 1-го батальйону 241-го гвардійського стрілецького полку 75-ї гвардійської стрілецької дивізії 30-го стрілецького корпусу 60-ї Армії Центрального фронту, Герой Радянського Союзу (17.10.1943), гвардії сержант[3], пізніше — гвардії капітан.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 8 грудня[2] 1924 року в с. Строкове, зараз Гаврилів-Ямський район, Ярославська область, РФ. Закінчив початкову школу і школу ФЗУ, працював на льнокомбінаті у м. Гаврилів-Ям.

Призваний до Червоної Армії у лютому 1942 року. З квітня 1943 року стрілець-снайпер 1-го батальйону 241-го гвардійського стрілецького полку 75-ї гвардійської стрілецької дивізії.

Р. В. Жуков особливо відзначився при форсуванні ріки Дніпро північніше Києва восени 1943 року, у боях при захопленні та утриманні плацдарму на правому березі Дніпра в районі сіл Глібівка та Ясногородка (Вишгородський район Київської області). Командир 241-го гвардійського стрілецького полку гвардії підполковник Бударін М. П. в наградному листі написав[4], що 23.09.1943 року Жуков у складі передової групи форсував ріку Дніпро під вогнем противника. Напвроздягненим вступив у бій і закріпився на правому березі. В обороні працював снайпером, постійно висуваючись попереду бойових порядків піхоти. Знищив 37 гітлерівців. 27.09.1943 року підібрася до станкового кулемету противника, який заважав просуванню піхоти, і знищив його гранатами разом із розрахунком. Постійно буває у розвідці, здобуваючи важливі дані.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 жовтня 1943 року за мужність і героїзм проявлені при форсуванні Дніпра і утриманні плацдарму гвардії сержанту Жукову Роману Ваніфатієвичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка»[5].

В 1944 році був направлений на навчання до Пермського піхотного училища, яке закінчив у лютому 1945 року із присвоєнням звання лейтенант. Був направлений на Далекий Схід, брав участь у Радянсько-японській війні.

З 1956 року капітан Жуков у запасі. Жив у м. Гаврилів-Ям, працював на льнокомбінаті. У 1962 році був обраний головою міського комітету ДССААФ, був начальником штабу Цивільної оборони Гаврилів-Ямського району.

Помер 24 серпня 1994 року.

Нагороди[ред. | ред. код]

Пам'ять[ред. | ред. код]

  • У навчальному центрі Сухопутних військ Збройних сил України «Десна» встановлено бюст Героя

Посилання[ред. | ред. код]

Жуков Роман Ваніфатієвич. // Сайт «Герои страны» (рос.).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ В книзі «Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1987. — Т. 1 /Абаев — Любичев/. — 911 с. — 100 000 экз. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382 (рос.)» вказано «Маніфатьєвич»
  2. ↑ а б сайт «Герои страны» [Архівовано 19 січня 2019 у Wayback Machine.]: «Дата народження за документами і довідниками, а також вказана на могильній плиті — 8 листопада. В автобіографії та споминах, що записані зі слів самого Жукова — 22 листопада»
  3. ↑ Посада та військове звання подані на дату здійснення подвигу
  4. ↑ http://www.podvignaroda.mil.ru/-[недоступне посилання з травня 2019] ЦАМО, фонд 33, оп.793756, д. 16, запись 793756, стр. 265 (рос.)
  5. ↑ http://www.podvignaroda.mil.ru/ [Архівовано 9 жовтня 2015 у Wayback Machine.] ЦАМО — фонд 33, опись 68252,5 ед. хран 48, запись 12057300 (рос.)

Література[ред. | ред. код]

  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1987. — Т. 1 /Абаев — Любичев/. — 911 с. — 100 000 экз. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382 (рос.)
  • Днепр — река героев. — 2-е изд., доп. — Киев: Изд. полит. лит Украины, 1988. — ISBN 5-319-00085-5 (рос.)
  • Андреев С. А. Совершённое ими бессмертно. Кн. 1. — М.: Высшая школа, 1976 (рос.)
  • Герои огненных лет. — Ярославль: Верхне-Волжское кн. изд., 1985 (рос.)
  • Сидоров И. И. Поколение огненных лет. — Ярославль, 1980 (рос.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жуков_Роман_Ваніфатієвич&oldid=41337485