Журавець бульбистий
| Журавець бульбистий | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Геранієцвіті (Geraniales) |
| Родина: | Журавцеві (Geraniaceae) |
| Рід: | Журавець (Geranium) |
| Вид: | G. tuberosum
|
| Біноміальна назва | |
| Geranium tuberosum | |
Журавець бульбистий[1] (Geranium tuberosum) — вид квіткових рослин родини капустяних (Brassicaceae).
Біоморфологічна характеристика[ред. | ред. код]
Це прямовисна багаторічна рослина 12–30 см заввишки, кореневище тонке і роздуте в кінцеві та віддалені бульби. Прикореневі листки пальчато розсічені до основи; сегменти від ромбічних до довгасто-лінійних, глибоко 1–2 перистороздільні або зубчасті. Чашолистки 6–7 мм, запушені і часто ворсинчасті. Пелюстки глибоко виїмчасті, 9–13 мм, лілові. Мерикарп запушений. Насіння гладке[2].
Поширення[ред. | ред. код]
Росте на півдні Європи, на півночі Африки, на заході Азії (Албанія, Алжир, Болгарія, Кіпр, Греція (у т. ч. Крит), Іран, Ірак, Італія (у т. ч. Сицилія), Крим, Ліван-Сирія, Лівія, Північний Кавказ, Палестина, Румунія, Синай, Південна Європейська Росія, Азербайджан, Вірменія, Грузія, Туніс, Туреччина, пд. Туркменістан, Хорватія, Македонія); інтродукція до Франції[3][4].
В Україні росте на сухих місцях, у степах, на схилах та полях — у Криму, передусім Степовому[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Geranium tuberosum // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ Geranium tuberosum. Türkiyebitkileri.com. Процитовано 03.06.2023. (англ.)
- ↑ Geranium tuberosum. Plants of the World Online / Kew Science. Процитовано 03.06.2023. (англ.)
- ↑ Geranium tuberosum. Euro+Med Plantbase. Процитовано 03.06.2023. (англ.)
- ↑ Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 221.
|