Забайкальська Українська Окружна Рада

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Забайкальська Українська Окружна Рада — територіальний орган національного самоврядування українського населення Забайкальщини в 19181922 роках. Адміністративна складова Української Далекосхідної Республіки.

Створена 1918 року в Читi та дiяла на теренi Забайкальської області. Об'єднувала українські громади в Читi, Верхнєудинську, на станцiях: Березiвка, Борзя, Слюдянка, Хiлок тощо.

27 — 31 травня 1919 року у Владивостоці відбулася Друга сесія Української Далекосхідньої Крайової Ради, в якій взяли участь представники і Забайкальської Української Окружної Ради.

11 липня 1920 року отаман Забайкальського козацького вiйська Г. Семенов задовільнив прохання Забайкальської Окружної Ради, видавши їй «Грамоту», в якiй вiн оголошував усiм українцям «Росiйської схiдньої окраїни» право на самовизначення на «нацiонально-звичаєвих принципах» та дозволяв розпочати на мiсцях органiзацiю свого національного управлiння.

Члени Ради: 1918 — В. Козак (голова), Г. Котницький (секретар), О. Кузурман-Ященко, Г. Левченко, К. Тишкевич; 1920 — К. Тишкевич (голова), В. Козак (заст. голови), С. Левицький (писар). Посаду голови Ради в 19181921 також обіймали С. Шведин та П. Марчишин, який 1921 року став керiвником українського вiддiлу та заступником мiнiстра з національних справ Далекосхiдньої Республiки. С. Шведин, який безпосередньо претендував на отримання Грамоти вiд отамана Г. Семенова, в 1921 розглядався урядом УНР як кандидат на посаду українського консула на Далекому Сходi.

В 1922 році члени Ради були заарештованi радянським режимом та проходили як однi з головних обвинувачених на Читинському процесi 1924 року.

Джерела[ред. | ред. код]