Українська Далекосхідна Крайова Рада

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Українська Далекосхідна Крайова Рада — згiдно з Конституцiєю національно-культурної автономії українства Далекого Сходу, найвищий автономний орган українців Далекого Сходу та найвищий виборний орган самоврядування українського населення в 19181922 роках. Орган законодавчої і виконавчої влади Української Далекосхідної Республіки.

Розглядалася як найвищий орган самоврядування українців — громадян Далекого Сходу та як орган, що «силою подій» мав тимчасово виконувати обов’язки Генерального Консульства для українців — громадян України. Створена згідно постанов ІІІ і ІV Українських Далекосхідніх з’їздів і Конституції українства Далекого Сходу.

Мала об’єднувати всі українські Окружні Ради на Далекому Сходi, крайові українські фаховi спiлки, економiчнi, культурно-освітні товариства та iнші громадськi органiзацiї та керувати їх життям. Крайова Рада повинна була дбати про поширення національної i полiтичної свiдомості, пiднесення освiтнього й культурного рівня та матеріального добробуту серед українського населення на Далекому Сходi та вiдстоювати його iнтереси перед крайовою i мiсцевою владою. Через свiй виконавчий орган — Український Далекосхідній Секретаріат вела перепис (реєстрацію) українського населення краю та українських органiзацiй. Справа утворення Далекосхідної Української Ради, як центрального адмiнiстрацiйного, полiтичного й громадського центру для українцiв Зеленого Клину, виникла під впливом досвіду діяльності створених пiсля Березневої революцiї 1917 року Української Нацiональної Ради в Петроградi та Української Центральної Ради в Києвi.

Вже у програмi Першого Всеукраїнського з’їзду Далекого Сходу, що проходив 1114 червня 1917 року в Микольську-Уссурiйському, стояло питання про заснування такої Ради, що «мала об’єднувати в собi всi громади, спiлки, Просвiти, клуби, товариства i iншi українськi органiзацiї, якi працюють на грунтi нацiонального вiдродження української людности у всiх верствах її життя на Далекому Сходi». На з’їздi планувалося розробити проект статуту Ради та обрати її членiв. Але з’їзд тiльки ухвалив її тимчасово опрацьований статут, а остаточно питання з Радою було вирiшено лише на Четвертому Українському Далекосхідньому з’їздi (25 жовтня1 листопада 1918 року), на якому було затверджено її статут i обрано перший тимчасовий склад Крайової Ради.

У своїй дiяльності Рада спиралася на право кожного народу на самовизначення та мала керуватися «пiдвалинами повного народоправства». Уся її дiяльнiсть керувалася постановами Укр. Далекосхiдніх Крайових з’їздiв. Вона мала дбати про полагодження своєї дiяльности з державними актами уряду i постановами законодавчих органiв Сибiру i України.

Рада мала складатися з представникiв, обраних населенням по виборчих округах з додержанням пiдвалин нардоправства i з забезпеченням представництва вiд усiх округ за пропорцiєю: 1 представник від 1000 виборцiв. Але фактично вона складалася з 1–3-х представникiв вiд українського населення округ (областей, повiтiв), обраних на Окружних з’їздах.

Члени Ради мали вiдповiдати за свою дiяльнiсть перед органiзацiями, якi надали їм уповноваження. Крайова Рада мала збиратися на свої сесiї двiчi на рiк, а у випадку виникнення питань надзвичайної ваги — скликати засiдання надзвичайної сесiї, але фактично протягом 19181920 роках у Владивостоцi вiдбулося три сесiї Української Далекосхiдньої Крайової Ради.

  • Перша сесiя розпочала свою роботу вiдразу пiсля закiнчення Четвертого Українського Далекосхiднього з’їзду на початку листопада 1918 року у Владивостоцi.
  • Друга сесiя Крайової Ради працювала у Владивостоцi вiд 27 до 31 травня 1919 року.

Джерела[ред.ред. код]