Заклинський Корнило Гнатович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Заклинський Корнило Гнатович
Заклинський Корнило Гнатович.jpg
Народився 18 червня 1857(1857-06-18)
с. Маріямпіль, нині Галицький район, Івано-Франківська область)
Помер 13 лютого 1884(1884-02-13) (26 років)
Львів
Поховання
Національність українець
Діяльність історик, етнограф, письменник
Alma mater Львівський університет
Заклад Львівська академічна гімназія
Памятник на могилі Корнила Заклинського..jpg

Заклинський Корнило Гнатович (криптонім: З. К.; 18 червня 1857, с. Маріямпіль, нині Галицького району Івано-Франківської області — 13 лютого 1884, Львів) — український історик, етнограф, письменник. Брат Романа та Леоніда Заклинських.

Життєпис[ред. | ред. код]

Під час навчання в Станіславській гімназії (1868—1877) був душею таємного гуртка «Громада». Закінчив філософський факультет Львівського університету. Працював у Львівській академічній гімназії (1881—1883)[1].

Записував народні говірки в околицях м. Станіслав (тепер Івано-Франківськ), фольклорні й етнографічні матеріали, опубліковані в «Етнографічному збірникові» (1914, т. 36) і у збірці «Колядки та щедрівки» (Київ, 1965); на їх основі створив низку оповідань, схвально оцінених професором Омеляном Огоновським («Домарчук», 1878; «Дві вдови», «Федиха», обидва 1880) та інші.

Корнило Заклинський у своїх прозових творах (оповідання «Домарчук» (1878), «Федиха» (1880), «Дві вдови» (1880)) піднімав переважно проблеми виховання.

Також займався вивченням етнографії, фольклору, історії, історико-літературознавства.

Основні праці[ред. | ред. код]

Заклинський прожив усього 27 років та залишив багато праць, які ще й досі не відомі читачам.

  • «Йосиф Годермадський, іменований єпископ Мункацький, і плани Петра Великого щодо Північної Угорщини»,
  • «Літопис Хмельницька»,
  • «Зносини цісаря Рудольфа II з козаками і їх участь у війні російсько-турецькій 1592—1594 рр.».

Ці праці були надруковані у журналі «Зоря». Багато праць залишилося неопублікованими:

  • «Якого роду і народності був Михайло Хмельницький, отець гетьмана, і історія Богдана Хмельницького від єго молодих літ аж до спору з Чаплинським»,
  • «Про німих і живих свідків руської бувальщини»,
  • «Письмо до академіків»,
  • «Семен Ковцуняк, війт з Ковалівки»,
  • «Про Т. Шевченка»,
  • «Михайло Максимович і його заслуги для української літератури»,
  • «Павло Полуботок», «Історія нападу татарів на наддністрянське Підгір'я 1594 р.»,
  • "Критичний розгляд українського альманаха «Лука»,
  • «Про весільні пісні руського народу»,
  • «Оцінка повістей Квітки-Основ’яненка».

Записував галицький фольклор, який був опублікований в «Етнографічному збірнику» (т. 36, 1914) й збірнику «Колядки та щедрівки» (1965).

Помер 13 лютого 1884 р. у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі, поле № 54[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Українці в світі
  2. Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 306. — ISBN 966-8955-00-5.

Джерела[ред. | ред. код]