Замок у Барвалді
Замок Барвалд — середньовічний лицарський замок у селі Барвалд-Гурни, Вадовицького повіту, Малопольського воєводства, Польща. Зруйнований у 1477 році.
Замок в Барвалді збудували на вершині гори Жар, званій також Володковою горою або Замчиськом. Зедений в XIV ст. для охорони східних кордонів Освенцимського князівства. Місцеві князі були васалами чеської корони. З польського боку, на краківській землі, кордону стеріг замок в Лянцкороні.
Базуючись на історичних джерелах та аналізуючи тогочасну політичну ситуацію, припускається, що замок у Барвалді збудовано в середині XIV століття Освенцимським князем Яном І Схоластиком, який у 1327 році присягнув на вірність чеському королю Яну Люксембурзькому. Тоді ж східний кордон герцогства став кордоном двох ворогуючих держав [1]. У 1427–1429 рр. згадується барвальдський староста Миколай Рудзкі [2], а у 1440 році в письмових джерелах вперше згадується сам замок [3]. Спочатку тут знаходилася резиденція роду Скшиньських гербу Лебідь, т.зв. лицарів-розбійників, васалів князів Освенцимських. Крім замку в Барвалді, родина Скшиньських мала також замки в Живці. У 1452 році поляки під керівництвом Пьотра Шафранца, ще одного лицаря-розбійника, виступили походом проти Влодка зі Скшина, який на той час володів замком у Барвалді, але зазнали невдачі[4].
У XV столітті замки в Барвальді та Живці переходять під владу польської корони, а згодом до рук Коморовських гербу Корчак. В другій половині 70-х рр XV століття Коморовські впали в немилість короля Казимира Ягеллончика. Причиною стала політична підтримка Пьотром Коморовським короля Угорщини Матяша Корвіна, який об’єднався з Тевтонським орденом проти Польщі. Внаслідок військової акції польське військо захопило замки в Шафлярах, Барвалді та Живці. Останні два були зруйовані вщент.
Як подає Ян Длугош, військові дії проти Коморовських розпочали у 1477 р. краківський староста і сандомирський воєвода Якуб із Дембна. Похід тривав сім тижнів і в ньому брали участь навіть найманці та артилерія. Замок у Барвалді здався, після чого Казимир IV Ягеллончик наказав його зруйнувати і зрівняти з землею. В описі Длугоша згадується, що замок «був захищений високим муром і мав дуже хороше оборонне розташування» [5].
Миколай Зебжидовський, фундатор Санктуарію в Кальварії-Зебжидовській, викристав в 1616–1617 рр. каміння з руїн замку в Барвалді для будівництва каплиці св. Марії Магдалини на горі Жар, нині Скит п’яти братів поляків з каплицею св. Магдалени[6].
Замок у Барвалді збудовано на плоскій вершині гори. В плані він мав форму видовженого овалу розміром 50 метрів на 20 метрів. Фортецю оточував земляний вал і сухий рів глибиною до 10 м[3]. З північного боку пролягав додатковий оборонний рів. Нині на вершині гори Жар збереглися залишки земляного валу та рову[3], а також залишки фундаментів стін, найбільше на внутрішньому краю майдану.
- Барвалд-Ґурни
- Замок у Ланцкороні
- Замок на пагорбі Гроєць у Живці
- Замок у Шафлярах
- Замок у Малеці
- ↑ [1], Michał Wojenka, "Czy grodzisko w Bugaju na górze Żar to pamiątka po oblężeniu zamku Barwałd w 1477 roku? / Is the earthwork in Bugaj on Mount Żar a remnant of the siege of the Barwałd castle in 1477?"
- ↑ Aneks. Miejscowości ziemi oświęcimsko-zatorskiej. Z dziejów Księstwa Oświęcimskiego i Zatorskiego XII-XVI w. Toruń. 2005. с. 185-186. ISBN 83-7441-175-9.
- ↑ а б в Leksykon zamków w Polsce. Warszawa: Arkady. 2012. с. 85. ISBN 978-83-213-4158-3.
- ↑ Jerzy Rajman, Pogranicze Śląsko-Małopolskie w średniowieczu, Wydawnictwo Naukowe Akademii Pedagogicznej, Kraków 2000, s.207
- ↑ Jana Długosza kanonika krakowskiego Dziejów polskich ksiąg dwanaście, przeł. K. Mecherzyński, t. V, ks. 12, Kraków 1870, s. 623
- ↑ Barwałd // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 113. (пол.) oraz informacje o Pustelni Pięciu Braci Polaków na stronach Sanktuarium w Kalwarii Zebrzydowskiej
- G. Leńczyk: Katalog grodzisk i zamczysk z terenu Małopolski. Kraków: Muzeum Archeologiczne w Krakowie, 1983.
- J. Marszałek: Katalog grodzisk i zamczysk w Karpatach. Warszawa: Wydawnictwo Stanisław Kryciński, 1993.
- G. Studnicki: Barwałd: zarys dziejów. Wadowice: Wydawnictwo Grafikon, 1994.