Заслужений гірник України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Заслужений гірник України
Країна Україна Україна
Тип почесне звання України
Статус вручається
Нагородження
Засновано: 20 січня 2010
Перше: 24 серпня 2012
Останнє: 30 серпня 2015
Нагороджено: 6

Заслужений гірник України — державна нагорода України — почесне звання України, що надається Президентом України відповідно до Закону України «Про державні нагороди України» після набрання чинності з 1 січня 2011 року Закону України «Про внесення зміни до статті 10 Закону України „Про державні нагороди України“» від 20 січня 2010 року № 1815-VI[1].

За станом на 31 грудня 2014 року, Президентом України ще не встановлені підстави для присвоєння почесного звання «Заслужений гірник України» та не внесені відповідні зміни до положення про почесні звання України, затвердженого Указом № 476/2001 від 29 червня 2001 року.

24 серпня 2012 року почесне звання «Заслужений гірник України» було вперше присвоєно Андрію Павловичу Дяченку — заступникові генерального директора державного підприємства «Львіввугілля» та Миколі Володимировичу Пономарьову — директорові державного підприємства «Антрацит» (Луганська область).[2]

22 серпня 2013 року звання було присвоєно Петру Васильовичу Барану — прохідникові відокремленого підрозділу «Шахта „Великомостівська“» державного підприємства «Львіввугілля» та Вадиму Вікторовичу Подольному — гірникові очисного забою відокремленого підрозділу «Шахта „Комсомольська“» державного підприємства «Антрацит» (Луганська область).[3]

30 серпня 2015 року звання було присвоєно Ількевичу Юрію Володимировичу — головному механікові відокремленого підрозділу «Шахта „Степова“» державного підприємства «Львіввугілля» та Леню Андрію Миколайовичу — машиністові відокремленого підрозділу «Шахта «Межирічанська»» державного підприємства «Львіввугілля».[4]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]