Захарясевич Галина Лук'янівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Захарясевич Галина Лук'янівна
Народилася28 квітня 1910(1910-04-28) або 1910[1]
Рахиня, Долинський район, Україна
Померла10 червня 1968(1968-06-10) або 1968[1]
Львів, Українська РСР, СРСР[1]
ПохованняЛичаківський цвинтар
Країна Долитавщина
 СРСР
Діяльністьпоетеса, художниця, громадська діячка, графікеса, ілюстратор, письменниця
Галузьмалярство[1], графіка[1], book designd[1], декоративно-ужиткове мистецтво[1] і творче та професійне письмоd[1]
Alma materНаціональний університет «Львівська політехніка» і Віденська академія мистецтв
Знання мовукраїнська[1]
У шлюбі зЛипа Юрій Іванович

Галина-Олена Захарясевич (Захаріясевич) (28 квітня 1910, с. Рахиня, тепер Долинська міська громада, Калуський район, Івано-Франківська область10 червня 1968, м. Львів) — художниця, поетеса, музикант, громадський діяч.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Галина-Олена Захарясевич-Липа народилася 28 квітня 1910 року в родині греко-католицького священика Луки Захарясевича[2]. Коли Галині було 10 років, родина виїхала з Рахині на Тернопільщину.

В 12 років втратила батька. Галину разом з молодшою сестрою Олею взяв під свою опіку митрополит Андрей Шептицький.

Навчалась у гімназії сестер Василіянок у Львові, яку закінчила у 1927 році. Під час навчання у Львові Галина вступила в ряди «Пласту», займалася графікою, декоративно-прикладним мистецтвом, брала участь у пластових історичних заняттях[2].

Навчалась у Львівському політехнічному інституті в студії архітектури й малюнка, отримувала стипендію А. Шептицького.

Протягом 1933 – 1938 років навчалася у Віденській академії мистецтв, де отримала диплом художника.

У 1938 році одружилася з Юрієм Липою – вченим-медиком, громадським діячем та письменником, поетом та патріотом. Через рік родина переїхала до Варшави. У 1940 році в родині народилася донька Іванка, а у 1943 – Марта[3].

Влітку 1943 року родина виїзжає в м. Яворів на Львівщині. Літом 1944 року Юрій Липа стає членом УГВР (Української Головної Визвольної Ради). 19 серпня 1944 року його арештували енкаведисти. 21 серпня 1944 року Галина Захарясевич знайшла тіло чоловіка, присипане штукатуркою з ранами на животі від автоматичних черг з численними ознаками катувань[4].

Померла Галина Захарясевич 10 червня 1968 року у Львові, похована на Личаківському цвинтарі.

Творчість

[ред. | ред. код]

Перша персональна виставка відбулася у 1942 році в майстерні Галини Захарясевич. На виставці було представлено понад 117 творів різного характеру.

Починаючи з 50-х років вона займалась розписом тканини, досконало володіла технікою розпису батик.

Працювала на Львівському промкомбінаті бригадиром цеху художнього оздоблення тканини, де розписувала батіком тканини, виготовляла хустки, шалики, обруси, парасольки, торбинки. Художниця працювала олівцем, тушшю, гуашшю і темперою, малювала аквареллю та різними комбінованими техніками. Виконувала проекти для різних текстильних виробів, робила ескізи орнаментів для гаптів , вишивок, набійок.

В творчому доробку Галини Захарясевич є проекти для виробів із благородних металів – золота і срібла, ювелірних зразків, прикрашених емаллю, інтарсією, проекти тиснення на шкірі тощо. Вона виконувала ескізи художніх меблів, костюмів, дрібних галантерейних предметів.

В останні роки свого життя художниця Галина Захарясевич працювала над сюїтою, яку присвятила Гуцульщині. Серія цих творів присвячена народним майстрам, які представляли найтиповіші риси мистецької культури Карпат та історії краю («Троїсті музики», «Різьбяр», «Ткаля», «Трембітарі», «Писанкарка», «Цимбаліст», «Букураші», «Довбуш спить», та інші).

Ілюструвала видання народних пісень, коломийок, щедрівок. За сприяння Мирона Кипріяна, головного художника театру ім. Марії Заньковецької, оформила декорації до декількох відомих вистав.

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

У селі Рахиня іменем Галини Захарясевич названа вулиця та початкова школа, в сільській бібліотеці облаштований музейний куток про її життя і творчість, на фасаді Будинку культури встановлено пам’ятну дошку.

24 грудня 2019 року Львівська обласна рада своїми рішеннями проголосила 2020 рік на Львівщині Роком Івана, Галини та Юрія Лип[5].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д е ж и к л Czech National Authority Database
  2. а б Захарясевич Галина-Олена. old.plast.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 15 січня 2022. Процитовано 13 січня 2022.
  3. Благодійний фонд імені Івана і Юрія Лип як місце пам'яті (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 листопада 2021. Процитовано 4 листопада 2021.
  4. Іван та Юрій Липи (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 11 травня 2021. Процитовано 4 листопада 2021.
  5. На Личакові віддали шану Галині Захарясевич-Липі. loda.gov.ua. Архів оригіналу за 4 листопада 2021. Процитовано 4 листопада 2021.

Література

[ред. | ред. код]
  1. Захарясевич Галина // Ярич І. 1000-ліття в обличчях / Іван Ярич. – Івано-Франківськ, 2003. – С. 110.
  2. Кипріян М. Весно моя, ти прекрасна / Мирон Кипріян. –  Львів : ЗУКЦ, 2009. – 36 с. : іл.
  3. Саноцька Х. Відлуння зірваної струни / Христина Саноцька // Липа Ю. Твори / Юрій Липа. – Т. 1. Поетичні твори. – Львів, 2005. – С. 506–530.
  4. Коваль Г. Її творчість чекає відкриття / Галина Коваль // Свіча. – 2010. – 30 квіт. – С. 1.
  5. Лазоришин І. Небесні і земні скарби Галини Захарясевич / Ігор Лазоришин // Галичина. – 2010. – 6 трав. – С. 19.
  6. Матвєєва Т. Вона жила мистецтвом / Тетяна Матвєєва // Добра справа. – 2010. – 7 трав. – С. 8–9.
  7. Олійник В. Золоті грані таланту / Василь Олійник // Добра справа. – 2010. – 30 квіт. – С. 6.
  8. Олійник В. Таланту неповторний світ / Василь Олійник // Червона Долина. – 1990. – 1 трав.
  9. Олійник В. У столиці дитинства / Василь Олійник // Громадський голос. – 1990. – 25 жовт.
  10. Ровенчак О. Знак доброї надії / Оксана Ровенчак // Галичина. – 1990. – 4 листоп.
  11. Ровенчак О. Людська душа, як дерево гіллясте / Оксана Ровенчак // Свіча. – 2010. – 23 квіт. – С. 4.
  12. Галина Захарясевич-Липа: Спомин про мисткиню: [Текст] / Упоряд. Д. І. Сапіга; худож. оформл. Р. Б. Бедрій. - Львів: Каменяр, 2021.-122 с.: іл.

Посилання

[ред. | ред. код]