Зашкільняк Леонід Опанасович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зашкільняк Леонід Опанасович
Zashkil'nyak Leonid.jpg
Народився 25 серпня 1949(1949-08-25) (73 роки)
Львів, Українська РСР, СРСР
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність історик
Alma mater Історичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
Заклад Львівський національний університет імені Івана Франка
Ступінь доктор історичних наук
Нагороди
Орден «За заслуги перед Польщею»
Державна премія України в галузі науки і техніки

Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах

Леонід Опанасович Зашкільняк (нар. 25 серпня 1949, Львів) — український історик, Доктор наук, професор та завідувач кафедри історії Центральної та Східної Європи Львівського національного університету імені Івана Франка.

Заступник директора Інституту українознавства імені Івана Крип'якевича НАН України з наукової роботи.

Дослідник нової і новітньої історії Польщі та українсько-польських відносин, польську, українську та закордонну історіографію XIX і XX століття, міжслов'янські зв'язки, теоретичні проблеми історичної науки. Автор понад 250 наукових і науково-популярних праць.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у Львові 25 серпня 1949 року в родині радянського історика, проректора з навчальної роботи Львівського державного університету, завідувача кафедри історії КПРС Афанасія Зашкільняка.

Закінчив історичний факультет Львівського університету імені Франка у 1971 році. У 1971—1974 аспірант кафедри історії південних і західних слов'ян Львівського університету. Здобув звання кандидата історичних наук 1975 року за дисертацією «Боротьба Польської робітничої партії проти реакції за встановлення і зміцнення народно-демократичного ладу в Польщі (1944—1948 роки)». У 1974–76 роках асистент, у 1976–78 роках – старший викладач, у 1978–92 – доцент кафедри історії південних і західних слов'ян Львівського університету.

У 1988—1991 — докторант історичного факультету, У 1993 році захистив докторську «»Польська історіографія 40-60-х років XX ст. (питання організації і методології)». У 2000 році отримав звання професор Львівського університету.

Стажувався на історичному факультеті Московського університету у 1979 році, в Інституті історії Варшавського університету у 1974, 1989 і 1995 роках, Інституті історії Люблінського університету М. Кюрі-Склодовської у 1995 році, Центрально-Європейському університеті в Будапешті 1996 року.

У 1992—1995 — доцент кафедри історії слов'янських країн Львівського університету, 1995 — 1997&nbsp1997 — професор, 1997 — 2007&nbsp2007 — завідувач кафедри історії слов'янських країн Львівського університету. У 1993 році захистив докторську «»Польська історіографія 40-60-х років XX ст. (питання організації і методології)». У 2000 році отримав звання професор Львівського університету.

У 2003 році стає лауреатом нагороди часопису «Przegląd Wschodni»за краще закордонне видання з історії Польщі спільно з Миколою Крикуном.

З вересня 2007 — заступник директора з наукової роботи Інституту українознавства імені Івана Крип'якевича НАН України.

У 2008 році отримав нагороду Люблінського архієпископа «Memoria iustorum» за заслуги в розвитку діалогу культур, який служить будівництву Європи і зміцненню спільних вартостей у суспільстві, що має великі рани і конфлікти.

Кавалер Ордену «За заслуги перед Польщею» 2009 року. Має також нагороди Капітули Польсько-Українського Поєднання 2015 року та Державної премії України в галузі науки і техніки 2017 року. Почесний професор Ряшівського університету з 2009 року.

Відзнаки та нагороди[ред. | ред. код]

Наукові праці[ред. | ред. код]

Досліджує нову та новітню історію Польщі та українсько-польських відносин, польську, українську та закордонну історіографію XIX і XX століття, міжслов'янські зв'язки, теоретичні проблеми історичної науки. Автор понад 250 наукових і науково-популярних праць.

Член редколегій багатьох історичних видань, зокрема «Проблеми слов'янознавства» (Львів), «Вісник Львівського університету. Серія історична»(Львів), «Україна модерна» (Львів), «Український гуманітарний огляд» (Київ), «Галичина» (Івано-Франківськ) та ін. Дійсний член Академії історичних наук України, Українського історичного товариства, член Комісії істориків України та Польщі.

  • Формування та розвиток історичної науки в Польщі. — Львів, 1986.
  • Историография истории южных и западных славян. — Москва, 1987 (співавтор).
  • Историография истории нового времени стран Европы и Америки. — Москва, 1990 (співавтор).
  • Марксизм и историческая наука в странах Центральной и Юго-Восточний Европы (1870—1965). — Москва, 1993 (співавтор).
  • Польська історіографія після Другої світової війни: проблеми національної історії (40-60-ті роки). — Київ, 1992.
  • Введення в методологію історії. — Львів, 1996.
  • Методологія історії від давнини до сучасності. — Львів, 1999.
  • Історія Центрально-Східної Європи. Посібник для студентів історичних і гуманітарних факультетів університетів.). — Львів, 2001.
  • Історія Польщі: від давнини до наших днів. — Львів, 2002. (Співавтор  — Микола Крикун).
  • Українська історіографія на рубежі XX і XXI століть: здобутки і проблеми. Львів, 2004.
  • Сучасна світова історіографія. Посібник для студентів історичних спеціальностей університетів. — Львів, 2007.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Джерела
Інтерв'ю
Відео