Західні слов'яни
Західні слов'яни — частина великої слов'янської сім'ї, що проживає у східній та центральній Європі. До них відносять: чехів, кашубів, лужичан, поляків i словаків.
В процесі міграції та експансії слов'ян (VI-VII століття) ця людність змогла майже уніфікувати культуру і значною мірою мову. Лише колонізація уграми Угорської низини на початку IX ст. розірвала зв'язок між слов'янами, що проживали північніше Карпат і Судетів з балканськими та наддунайськими слов'янами. Це спричинило розмежування західних і південних слов'ян. Розмежування східних і західних слов'ян розпочалось у X ст., коли виникли дві конкуруючі між собою держави — Київська Русь та Польща. Дуже поглибило відчуження і те, що в країнах було християнство різних обрядів (католицизм і православ'я). Таким чином уже в X ст. більш-менш монолітна слов'янська спільнота розпалась на три різних гілки.
Історично західнослов’янські народи перебували під впливом римо-католицької церкви та західноєвропейської культури.
Західнослов’янські мови відрізняються від східнослов’янських (української, білоруської) та південнослов’янських (хорватської, сербської, болгарської тощо) мов вимовою, граматикою та словниковим складом.
Західні слов'яни зберігали мовну єдність аж до XI століття, проте пізніше вирізнялись:
- лужичани
- лехічі
- польські племена — мазовшани, вісляни і т. д.
- полабські слов'яни — древ'яни
- поморяни, нині кашуби
- чехи i словаки
| польська | нижньолужицька | верхньолужицька | чеська | словацька | кашубська | полабська древ'янська | сілезька |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| człowiek | cłowjek | čłowjek | člověk | človek | człowiek | clawak, clôwak | čłowjek |
| wieczór | wjacor | wječor | večer | večer | wieczór | vicer | wječor |
| brat | bratš | bratr | bratr | brat | bracyna, bracczi | brot | brat |
| dzień | źeń | dźeń | den | deň | dzéń | dôn | dźëń (dźyń) |
| ręka | ruka | ruka | ruka | ruka | rãka, paja | ręka | rënka (rynka) |
| jesień | nazymje | nazyma | podzim | jeseň | jeséń | prenja zaima, jisin | podzim, jeśëń (jeśyń) |
| śnieg | sněg | sneh | sníh | sneh | śniég | sneg | śńëg (śńyg) |
| lato | lěśe | lěćo | léto | leto | lato | lato | lato |
| siostra | sotša | sotra | sestra | sestra | sostra | sestra | siostra, šwester |
| ryba | ryba | ryba | ryba | ryba | rëba | ryba | ryba |
| ogień | wogeń | woheń | oheň | oheň | òdżin | widin | ǒgëń (łogyń) |
| woda | woda | woda | voda | voda | wòda | wôda | woda |
| wiatr | wětš | wětřik, wětr | vítr | vietor | wiater | wjôter | wiatr, wiater |
| zima | zymje | zyma | zima | zima | zëma | zaima | zima |
- Historia Francorum — бл. 660
- Баварський географ — бл. 845
- Хроника Регіно Прюмського[en] — бл. 915
- Хроника Тітмара Мерзебурзького — бл. 975
- Dagome iudex[en] — бл. 992
- Празький документ[pl] — бл. 1086
- Слов'янська хроніка — бл. 1177
- Само (перша половина VII ст.) — створена франкським купцем Самоном приблизно в 624 р. Імовірно це був військово-племінний союз. Самон запам'ятався перш за все як військовий керівник, адже вів війни із аварами i франками. Після його смерті союз розпався.
- Князівство Нітра — історичне західно-слов'янське князівство, розташоване на заході сучасної Словаччини. Існувало до 833 року.
- Великоморавська держава — історична держава західних слов'ян у басейні Середнього Дунаю та доходила до верхів'їв рік Лаби й Одеру, виникла наприкінці VIII — початку IX віків на території сучасних Словаччини й Моравії, що досягла розквіту в 860–880 роках. Занепала близько 907 року через напади мадяр.
- Блатенське князівство (також відоме, як Панонське князівство) (839/840 — 876) — слов'янська держава в районі Блатенського озера — Балатона (на території сучасної Угорщини) зі столицею у місті Блатноград. Займало територію між Дравою на півдні, Дунаєм на сході, Грацом на заході та Веспремом на півночі.
- Триглав — триголове божество.
- Святовит, Сварожич — ймовірно бог війни, ворожби та урожаю. Серед західних слов'ян особливою повагою користувався у Велетів (Лютичів). Головним центром культу була Аркона на острові Рана, там на капищі вXII ст. знаходився його ідол із чотирма обличчями та рогами достатку в руках. Священною твариною був білий кінь.
- Радгост — Радогост; головне божество редарів, одного із племен, що належало до військово-племінного союзу Лютичів. Центр культу був у місті Радегаст, яке було зруйноване в 1068.
- САВЕЛЬЕВ Андрей Николаевич, «ОБРАЗ ВРАГА. РАСОЛОГИЯ И ПОЛИТИЧЕСКАЯ АНТРОПОЛОГИЯ» [Архівовано 5 листопада 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- Славяне в центральной Германии [Архівовано 5 листопада 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
