Баранець звичайний (птах)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Звичайний баранець (птах))
Перейти до: навігація, пошук
Звичайний баранець
Commonsnipe67.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Euraryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Сивкоподібні (Charadriiformes)
Родина: Баранцеві (Scolopacidae)
Рід: Баранець (Gallinago)
Вид: Баранець звичайний
Біноміальна назва
Gallinago gallinago
Linnaeus, 1758
Підвиди
  • Gallinago gallinago gallinago
  • Gallinago gallinago faroeensis
Синоніми
Capella gallinago
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Gallinago gallinago
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Gallinago gallinago
EOL logo.svg EOL: 2201699
ITIS logo.svg ITIS: 176700
Redlist logo v1223290225.gif МСОП: 150697
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 107377
Fossilworks: 289532

Баранець звичайний, бекас (Gallinago gallinago) — невеликий прибережний птах родини баранцевих, поширений у Старому Світі.

Морфологічні ознаки[ред.ред. код]

Маса тіла 110—170 г, довжина тіла 25-27 см, розмах крил 37-43 см. Верх строкатий, з чорно-бурими, іржастими і вохристими плямами і смугами; верх голови чорно-бурий, з вохристо-жовтою поздовжньою смугою; горло білувате; воло вохристе, з темно-бурими рисками; інше оперення низу біле, з темно-бурими смугами на боках тулуба; махові пера темно-бурі, другорядні — з білуватою верхівкою; стернові пера іржасто-руді, з темно-бурими смугами; дзьоб чорний, біля основи сірий; ноги темно-сірі.

Поширення та місця існування[ред.ред. код]

Гніздовий ареал включає болота, тундру, вологі луки Північної Європи та Північної Азії, узимку мігрує до Південної Європи, Африки, Південної Азії.

В Україні гніздовий, перелітний, зрідка зимуючий птах. Гніздиться в лісовій і лісостеповій смугах, а також на півночі степової смуги; мігрує скрізь; інколи зимує на південному заході країни та на Сиваші.

Гніздування[ред.ред. код]

Яйце баранця звичайного в оологічній колекції

Характерною рисою шлюбної поведінки є токовий політ самця, під час якого він літає колами над болотом і час від часу кидається під кутом майже 45° вниз з розпущеним хвостом і своєрідними короткими, але дуже швидкими рухами крил. При цьому бічні рульові пера, видають голосний дрижачий звук — «бекання».

Гніздо самка влаштовує на купині або в кущику трави. Воно завжди добре замасковане і являє собою досить глибоку ямку, акуратно вистелену сухими стеблинами трави. У повній кладці зазвичай чотири яйця, які самка насиджує протягом 19—21 дня.

Див. також[ред.ред. код]

На честь цього виду птахів названо астероїд 8764 Ґаллінаґо.

Галерея[ред.ред. код]

Зображення бекаса на купюрі нідерландського гульдена зразку 1973—1985 рр.

Посилання[ред.ред. код]

  • Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-Х.

Література[ред.ред. код]

  • Фауна Украины. Т. 4. Птахи. Загальна характеристика птахів. Курині. Голуби. Рябки. Пастушки. Журавлі. Дрофи. Кулики. Мартини / О. Б. Кістяківський. — К : Вид-во АН УРСР, 1957. — 432 с.