Звонко Станойоський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Звонко Стайоноський
Оригінал імені мак. Звонко Станојоски
2013 рік
2013 рік
2013 рік
Країна Югославія Югославія
Північна Македонія Північна Македонія
Народження 29 січня 1964(1964-01-29) (60 років)
Прилеп, Югославія
Титул Міжнародний майстер (1999), Гросмейстер (2004)
Рейтинг ФІДЕ 2457 (квітень 2018)
Піковий
рейтинг
2529 (січень 2008)

Звонко Стайоноський (мак. Звонко Станојоски; нар. 29 січня 1964, Прілеп) – македонський шахіст, гросмейстер від 2004 року.

Шахова кар'єра

[ред. | ред. код]

Від самого початку заснування держави належав до провідних македонських шахістів. 1993 року посів 2-ге місце (позаду Влатко Богдановського) на зіграному в Струзі першому чемпіонаті незалежної країни. У своєму доробку має ще золоту (2006) і бронзову (2002, позаду Ніколи Міткова і Трайко Недева) медалі, а також поділив 1-2-ге місце у 2001 році (разом з Ванко Стаменковим) і 1-3-тє місце у 2005 році (разом з Драголюбом Ячимовичем і Венці Поповим). У 1994-2008 роках сім разів у складі національної збірної взяв участь у шахових олімпіадах[1], а в 1999, 2003, 2007 і 2009 роках – у командних чемпіонатах Європи[2].

Гросмейстерські норми виконав у таких містах, як: Скоп'є (1998, поділив 1-місце разом з Васілом Спасовим), Гастінгс (2001/02, турнір Challengers, поділив 1-ше місце разом з Гленном Фліром, Кітом Аркеллом, Сергієм Азаровим і Віталієм Цешковським) і Кюстендил (2003, посів 1-ше місце). Досягнув низки інших успіхів на міжнародній арені, зокрема:

Найвищий рейтинг Ело в кар'єрі мав станом на 1 січня 2008 року, досягнувши 2529 займав тоді 3-тє місце (позаду Владіміра Георгієва і Ніколи Міткова) серед македонських шахістів[3].

Зміни рейтингу

[ред. | ред. код]
Зміни рейтингу Ело[4]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. OlimpBase. Архів оригіналу за 8 квітня 2018. Процитовано 8 квітня 2018.
  2. OlimpBase. Архів оригіналу за 8 квітня 2018. Процитовано 8 квітня 2018.
  3. Rating Progress Chart: Stanojoski, Zvonko. Архів оригіналу за 3 червня 2020. Процитовано 8 квітня 2018.
  4. Рейтинг Ело зі списків ФІДЕ. Джерело: fide.com (дані з 2001 року), benoni.de, olimpbase.org (дані 1971—2001 років)

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]