Зеленюк Вадим Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вадим Зеленюк
Вадим Сергійович Зеленюк
UA-OF3-MAJ-GSB-H(2015).png Майор
Загальна інформація
Народження 10 червня 1988(1988-06-10)
м. Красилів, Хмельницька область, Україна
Смерть 22 серпня 2022(2022-08-22) (34 роки)
Донецька область, Україна
(в ході бойових дій)
Національність українець
Alma Mater Національна академія внутрішніх справ
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the National Guard of Ukraine, 2017.svg Національна гвардія
Війни / битви Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Герой України
Медаль «За військову службу Україні»

Вади́м Сергі́́йович Зеленю́к (10 червня 1988, м. Красилів, Хмельницька область, Україна — 22 серпня 2022, Донецька область, Україна) — український військовослужбовець, майор спецпідрозділу «Омега» Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, який загинув під час російського вторгнення в Україну. Герой України (2022, посмертно).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 10 червня 1988 року у місті Красилові на Хмельниччині.

В 2010 році закінчив факультет внутрішніх військ Київського національного університету внутрішніх справ.

Кандидат у майстри спорту з дзюдо, майстер спорту України з самбо, багаторазовий чемпіон і призер України та Європи з бойового самбо й дзюдо, чемпіон Європи з універсального бою, володар Кубку Президента України з рукопашного бою.

Майор, військовослужбовець спецпідрозділу «Омега» Північного об’єднання Національної гвардії України. Пройшов шлях від офіцера бойової штурмової групи загону спеціального призначення та боротьби з тероризмом одного з підрозділів Північного об’єднання до інструктора зі спорту І категорії групи неолімпійських видів спорту спортивної команди Клубу НГУ.

Від 2014 року постійно виїжджав на ротації виконуючи бойові завдання на сході держави.

З перших днів російського вторгнення в Україну брав участь у боях за Київщину та Донбас. Входив до складу групи, завданням якої було проведення розвідки цілей та корегування артилерійського вогню в Київській області. Далі брав участь в бойових діях на Ізюмському напрямку, де разом із побратимами врятував життя військовослужбовця 95 ОДШБр, який з надтяжкими пораненнями, протягом трьох діб, знаходився на залишених позиціях в оточенні ворога. Одним із прикладів мужності Вадима є знищення більше чотирьох одиниць бронетанкової техніки та піхоти в одному з населених пунктів в Ізюмському напрямку. Після того був Сєвєродонецьк, де він разом із побратимами, звільнив, зачистив та утримував визначений рубіж, знищивши велику кількість ворога та взявши в полон шістьох ворогів. Був нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (22.07.2022).

Загинув 22 серпня 2022 року під час відбиття чергового наступу ворога на околицях м. Авдіївки (за іншими даними — поблизу м. Красногорівки), при цьому власноруч знищив дві одиниці ворожої техніки та піхоту[1][2][3][4][5].

Похований 26 серпня 2022 року в селі Пилипи Красилівського району на Хмельниччині[6].

Залишились батьки та сестра.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (6 жовтня 2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[7].
  • Медаль «За військову службу Україні» (22 липня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[8].

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]