Зеленюк Вадим Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вадим Зеленюк
Вадим Сергійович Зеленюк
 Майор
Загальна інформація
Народження 10 червня 1988(1988-06-10)
м. Красилів, Хмельницька область, Україна
Смерть 22 серпня 2022(2022-08-22) (34 роки)
Донецька область, Україна
(в ході бойових дій)
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Alma Mater Національна академія внутрішніх справ
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС  Національна гвардія
Війни / битви Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Герой України
Медаль «За військову службу Україні»
Медаль «За військову службу Україні»

Вади́м Сергі́́йович Зеленю́к (10 червня 1988, м. Красилів, Хмельницька область, Україна — 22 серпня 2022, Донецька область, Україна) — український військовослужбовець, майор спецпідрозділу «Омега» Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, який загинув під час російського вторгнення в Україну. Герой України (2022, посмертно).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 10 червня 1988 року в місті Красилові на Хмельниччині.

2010 року закінчив факультет внутрішніх військ Київського національного університету внутрішніх справ.

Кандидат у майстри спорту з дзюдо, майстер спорту України з самбо, багаторазовий чемпіон і призер України та Європи з бойового самбо й дзюдо, чемпіон Європи з універсального бою, володар Кубку Президента України з рукопашного бою.

Майор, військовослужбовець спецпідрозділу «Омега» Північного об'єднання Національної гвардії України. Пройшов шлях від офіцера бойової штурмової групи загону спеціального призначення та боротьби з тероризмом одного з підрозділів Північного об'єднання до інструктора зі спорту І категорії групи неолімпійських видів спорту спортивної команди Клубу НГУ.

Від 2014 року постійно виїжджав на ротації виконуючи бойові завдання на сході держави.

З перших днів російського вторгнення в Україну брав участь у боях за Київщину та Донбас. Входив до складу групи, завданням якої було проведення розвідки цілей та корегування артилерійського вогню в Київській області. Далі брав участь в бойових діях на Ізюмському напрямку, де разом із побратимами врятував життя військовослужбовця 95 ОДШБр, який з надтяжкими пораненнями, протягом трьох діб, знаходився на залишених позиціях в оточенні ворога. Одним із прикладів мужності Вадима є знищення більше чотирьох одиниць бронетанкової техніки та піхоти в одному з населених пунктів в Ізюмському напрямку. Після того був Сєвєродонецьк, де він разом із побратимами, звільнив, зачистив та утримував визначений рубіж, знищивши велику кількість ворога та взявши в полон шістьох ворогів. Був нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (22.07.2022).

Загинув 22 серпня 2022 року під час відбиття чергового наступу ворога на околицях м. Авдіївки (за іншими даними — поблизу м. Красногорівки), при цьому власноруч знищив дві одиниці ворожої техніки та піхоту[1][2][3][4][5].

Похований 26 серпня 2022 року в селі Пилипи Красилівського району на Хмельниччині[6].

Залишились батьки та сестра[7].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (6 жовтня 2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[8].
  • Медаль «За військову службу Україні» (22 липня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[9].

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Дивіться також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]