Зиблікевич Євген

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Євген Зиблікевич
Євген Зиблікевич.jpg
Президент СЄДІ Євген Зиблікевич, Філадельфія, кінець 1960-х рр. Архів Східноєвропейського дослідного інституту ім. В. К. Липинського, США.
Прізвисько «К.Порохівський»
Народження 20 листопада 1895(1895-11-20)
м. Самбір
Смерть 16 вересня 1987(1987-09-16) (91 рік)
Філадельфія, Пенсильванія, США
Поховання
Приналежність Organization of Ukrainian Nationalists-M.svg ОУН
Партія Організація українських націоналістів

Євген-Михайло Зиблікевич[1] (20 листопада 1895, м. Самбір — 16 вересня 1987, Філадельфія, США[2]) — український громадсько-політичний діяч, редактор, журналіст.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у м. Самбір (нині Львівська область, Україна) в родині міського судового урядовця. Доводився внучатим племінником видатному галицькому політику Миколаю Зиблікевичу[3].

Закінчив Перемиську гімназію у 1915 році.

Сотник корпусу Січових Стрільців армії УНР. Член УВО.

Восени 1922 засуджений польським судом на тривалий термін ув'язнення за співучасть у підготовці замаху на Ю.Пілсудського та львівського воєводи Ґрабовського, вчиненого Стефаном Федаком у вересні 1921. У січні 1923 вийшов на волю через амністію.

Окружний комендант УВО Перемищини у 1921 і 1923. 28 березня 1925 року засуджений на «процесі басарабівців» до 3 років ув'язнення. Вийшов на волю на початку 1928.

1929 — учасник І Конгресу українських націоналістів (Відень)[4].

Співвласник і співредактор газети «Український голос» (1926—1932), редактор тижневика «Бескид» (1930—1931, обидва у Перемишлі), «Змаг» (1937—1938, Львів).

На еміґрації — чільний діяч гетьманського руху, редактор щоденника «Америка».

Очолював від моменту заснування Східно-європейський дослідний інститут імені В. Липинського.

Похований на українському католицькому цвинтарі Фокс-Чейз у Філадельфії (США).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ЗИБЛІКЕ́ВИЧ Євген-Михайло // ЕСУ
  2. Eugene Zyblikewycz, «United States Social Security Death Index»
  3. Зиблікевич [Є.] Зі споминів січовика (1914―1919) / [Післямова ред.]. ― Камінець: Вид. «Стрільця» органу Галиц. Армії, 1919. ― 15 с.
  4. Петро Мірчук. Нарис історії ОУН, т. I

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]