Вікул Микола Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Вікул
Vikul.jpg
Прізвисько «Райгородський»
Народження 3 січня 1888(1888-01-03)
м. Тбілісі, Грузія Грузія
Смерть 4 травня 1935(1935-05-04) (47 років)
м. Прага, Чехія Чехія
Поховання
Приналежність Organization of Ukrainian Nationalists-M.svg ОУН
Партія Організація українських націоналістів

Мико́ла Па́влович Віку́л (псевдо: «Райгородський»; 3 січня 1888, Тбілісі — 14 травня 1935, Прага) — український хімік, громадський діяч, учасник 1-го Конгресу ОУН.

Родина[ред. | ред. код]

Батько — православний священик та краєзнавець Павло Вікул. Брат — журналіст Сергій Вікул. Донька — балерина Оксана Вікул.

Біографія[ред. | ред. код]

Навчався у духовному училищі та семінарії Кам'янця-Подільського, а згодом у Київському комерційному інституті (1908). Продовжив навчання на природничому відділі Варшавського університету (неорганічна хімія)(1909-13), де був активним членом Української громади.

Працює лаборантом у технічній школі Кам'янця-Подільського (1913-17), вчителем математики у місцевій вчительській семінарії (1918), а у 1919—1920 роках — старшим асистентом кафедри неорганічної хімії в Кам'янець-Подільському державному українському університеті: прийнято на посаду 1 серпня 1919 року, у грудні 1920 року поїхав лікуватися за кордон [1].

На еміграції очолює департамент в міністерстві віровизнань УНР (1920), працює доцентом (1922) і професор (1928) на кафедрі неорганічної хімії в Українській господарській академії в Подєбрадах.

Автор підручників, а також низки наукових розвідок, опублікаваних переважно в німецьких журналах.

Учасник першого Конгресу українських націоналістів 28 січня — 3 лютого 1929 року у Відні [2].

Укладач «Російсько-українського словничка термінів фізики і хімії» (Гадяч, 1918).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Завальнюк О. М. Історія Кам'янець-Подільського державного українського університету в іменах (1918—1921 рр.). — Кам'янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2006. — С. 398.
  2. Мірчук Петро. Нарис історії ОУН. — Т. 1.

Література[ред. | ред. код]