Зморович Юрій Валентинович
| Зморович Юрій Валентинович | |
|---|---|
| Народився |
14 квітня 1946 (73 роки) Київ, СРСР |
| Діяльність | поет, художник, музикант, режисер |
| Alma mater | Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури |
| Знання мов | російська |
Ю́рій Валенти́нович Зморо́вич (14 квітня 1946, м. Київ) — український художник, скульптор, перформер, поет, музикант-мультиінструменталіст, режисер. Виступає під творчими псевдонімами Zmorro (Зморро) і Мінімаліссімус.
Зміст
Життєпис[ред. | ред. код]
Син українського математика, доктора фізико-математичних наук Валентина Анатолійовича Зморовича (1909—1994). Сестра, Олена Валентинівна Забара (нар. 1935), одружена з видатним вченим у галузі комп'ютерних технологій С. С. Забарою, також стала художником.
Закінчив Київський державний художній інститут (архітектурний та мистецтвознавчий факультети; диплом за фахом — історія і теорія мистецтва) і Ленінградський державний інститут театру, музики і кінематографії (відділення режисури кіно і театру). В цей період зустрів багатьох цікавих людей, друзів і співбесідників, з якими неодноразово перетинався на своєму життєвому шляху, в т.ч. відомого українського художника і філософа Федора Тетянича.
Працював лаборантом і техніком в Інституті фізики АН УРСР (1962—1964), завсектором народної архітектури (1969—1972) в Музеї народної архітектури та побуту України, редактором, сценаристом і режисером на студіях Київнаукфільм (1972—1989), Центрнаучфільм (Москва) (1988—1990), творче об'єднання «Екран» (Центральне телебачення, Москва) (1992), РЕН-ТВ-Москва (1994).
Творчість[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
Пише вірші з 1960-х років. Публікувався у журналах «Черновик» (Нью-Йорк), «REFLECT …» (Чикаго), «Колегіум» і «Самватас» (Київ), в Антології російського верлібру, альманасі «Графіті» (Київ), антології «Російська поезія. Київ. 20 століття» (2003) тощо. У 2006 році випустив книгу вибраних поезій «Мінімаліссімус» (Київ).
Візуальне мистецтво[ред. | ред. код]
Автор нефігуративних композицій, виконаних у змішаній техніці. Створює скульптурні композиції зі старого заліза та інших некондиційних матеріалів; ці роботи виставлялися у Києві, Нью-Йорку, Гельсінкі, Стамбулі, в декількох московських галереях («Агасфер», «Арбатр», Звірівському центрі сучасного мистецтва, а також у Посольстві США).
Театр[ред. | ред. код]
З середини 1980-х років виступав у київських художніх майстернях і галереях як акціоніст, називаючи свої виступи «глосолаліями» — синтезом містеріального вакхічного дійства (танець, атональна та поліфонічна гра на музичних інструментах та інших предметах). У 1991—1996 рр. керував авторським театром-студією «ААА».
У 2000-і роки співпрацює як режисер і виконавець з Київським театром поезії «Під зоряним небом» під керівництвом Раїси Недашківської. У 2008 році літературно-музичний спектакль театру «Ангел мій, ти бачиш мене?», у якому Зморович брав участь як автор літературної композиції, режисер і один з виконавців, отримав Срібний диплом фестивалю «Золотий Витязь» у Москві.
Режисер і виконавець моновистав «М. В. Гоголь. Заповіт» (2010) і «Мінімаліссімус» (2011).
Музика[ред. | ред. код]
Як композитор і виконавець, Юрій Зморович тяжіє до спонтанної імпровізації, фрі-джазу, етніки. Грає на саксофонах (сопрано, альт, тенор, баритон, C-Melody), бас-кларнеті, флейтах (включаючи альтову і флейту пікколо), етнічних дерев'яних духових інструментах, клавішних — фортепіано і синтезаторах, перкусії, а також інструментах власного винаходу і виготовлення. Виступає як читець і вокаліст. Брав участь у різних проектах з об'єднанням «Арфі» (Франція, 1991), Ладонною Сміт (США), Жаком Сіроном (Швейцарія), Борисом Райскіним (США), Сергієм Лєтовим, Аркадієм «Фріменом» Кириченко (Москва), Владиславом Макаровим (Смоленськ), Олександром Александровим (Німеччина), Олександром Нестєровим, Юрієм Яремчуком, Марком Токарем, Романом Росем, Сергієм Охрімчуком, Сергієм Горюновичем, Михайлом Самохваловим, Віктором Мележиком (Україна) та іншими відомими музикантами. Автор понад 30 авторських музичних дисків.
Зморович написав музику до фільму «Собачка» (Центрнаучфільм, 1988), а також до власних документальних фільмів Портрет без обличчя. Олександра Екстер (Національна синематека України, 1993; спільно з Олександром Нестеровим, Жаком Сіроном, Тарасом Волощуком), «І світ його не спіймав. Григорій Сковорода» ( Національна кіностудія ім. О. Довженка, 2004).
В рамках 4-го Боспорського форуму сучасної культури (Керч, Сімферополь, 2011) відбувся майстер-клас Юрія Зморовича «СТРАДІВАРІ XXI СТОЛІТТЯ»: виготовлення музичних інструментів з побутових предметів і відходів сучасної цивілізації.
Спеціальні проекти[ред. | ред. код]
Головний герой монофестивалю «Зморро-фест» (червень 2008, Москва, Звірівський центр сучасного мистецтва).
У 2011 році Юрій Зморович — центральна фігура, разом з Олександром «Фаготом» Александровим, 4-го Боспорського форуму сучасної культури (Керч, Сімферополь), який представляв авторів з Росії, України, Канади і Мадагаскару.
На запрошення організаторів Боспорського форуму, з 2012 року реалізується сольна мультижанрова програма «Школа Зморовича» — багатоденний міні-фестиваль, де автор не тільки виступає сам в різних амплуа, але і представляє публіці відомих діячів сучасної культури.
Посилання[ред. | ред. код]
- Сторінка Юрія Зморовича на сайті Сергія Лєтова.
- Інтерв'ю Юрія Зморовича для Дослідницької платформи PinchukArtCentre.
- Минималиссимус Зморович. Алхимик украинского авангарда.
- Фільм Юрія Зморовича «Олександра Екстер. Портрет без обличчя».
- Юрій Зморович у програмі «Диваки».
- Імпровізаційна опера «Шпунс» за участі Юрія Зморовича.
- Zmorro-Фест. Буклет. Київ, 2009.
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
