Зофія Посмиш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. Ви можете допомогти вдосконалити цю статтю, погодивши її із чинними мовними стандартами. (серпень 2020)
Зофія Посмиш
пол. Zofia Posmysz
Народилася 23 серпня 1923(1923-08-23)[1][2][3]
Краків, Польська Республіка[1][3]
Померла 8 серпня 2022(2022-08-08) (98 років)
Освенцим, Малопольське воєводство, Республіка Польща
Країна  Республіка Польща
Діяльність журналістка, письменниця, сценаристка
Сфера роботи література[4]
Alma mater Факультет польських студій Варшавського університетуd
Мова творів польська[4]
Роки активності з 1945
Членство Асоціація письменників Польщі
Нагороди
Золота медаль «За заслуги у культурі Gloria Artis» кавалерський хрест ордена «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» Срібний Хрест заслуги офіцерський хрест ордена Відродження Польщі
Заслужений діяч культури Польщі
Medal of the 30th Anniversary of People's Poland
CMNS: Зофія Посмиш у Вікісховищі

Зофія Посмиш (пол. Zofia Posmysz справжнє ім'я Зофія Посмиш-Пясецька; 23 серпня 1923, Краків, Польща — 8 серпня 2022, Освенцим[5]) — польська письменниця і сценаристка. Леді ордена Білого Орла.

Біографія[ред. | ред. код]

Вона виросла в Прокоцімі, в сім'ї залізничників[6]. З 1942 року ув'язнена до німецьких концтаборів Освенцім (де була жертвою псевдо-медичних експериментів[6]), а потім в Равенсбрюк та Нойштадт-Глеве. Після війни оселилася в Варшаві. В 1952 році закінчила філологічний факультет Варшавського державного університету.

В 1952 році закінчила польську студію у Варшавському університеті. Вона працювала, серед інших в газеті «Голос народу» як коректор та на польському радіо, співавтором радіороману «У Єзьоранах» з 1960 року.

Творчість[ред. | ред. код]

Зофія Посміш як ув'язнена № 7566 К. Л. Освенцім
Зофія Посміш як ув'язнена № 7566 К. Л. Освенцім

Зофія Посмиш дебютувала в 1945 році книгою літературних спогадів «Знаю катів з Бельзена». Популярність письменниці приніс радіоспектакль «Пасажирка з каюти 45». Книга під такою самою назвою вийшла в 1962 році. За мотивами цього твору польський режисер Анджей Мунк зняв художній фільм «Пасажирка», що вийшов на екран в 1963 році вже після його загибелі. В 1968 році за повістю Посмиш була написана однойменна опера Мечислава Вайнберга (лібрето А. Медведєва), яка отримала високу оцінку фахівців, але заборонена до постановки в СРСР[7] і вперше виконана в 2006 р. в концертній версії, в 2010 р. ;— в сценічній.

Дія її найвідомішого роману «Пасажир» відбувається на розкішному трансатлантичному лайнері, з якого Ліза та Вальтер Кречмер пливли з Гамбурга до Ріо-де-Жанейро, щоб зайняти посаду в західнонімецькому посольстві в Бразилії. Ідилія відправлення розпочинається з визнання Лізою, колишнього в'язня Асвенціма — Мартою.

Посміш також зачепила тему таборів у «Відпустка на Адріатиці», розповідь про табірну дружбу двох в'язнів, Птахи та Секретарки. Кожен із них сприймав реальність табірного життя по-різному і по-різному ставився до питання виживання. Розповідь цієї книги зберігається з погляду Секретарки, в той час як дія відбувається через кілька років після війни на Адріатиці, де Секретар проводить свої канікули, але все ще не може забути про досвід табору.

У «Христус в Осьвенцімі» авторка описує долю табірного талісману — медалі, виготовленої в майстернях табору Освенцім і подарованої їй капітаном Тадеушем Паолоне, він же Лісовський, який загинув за участь у підпільній змові.

Частина її роману була натхненна радіопередачами, над якими вона працювала на Польському радіо. В «Мікрокліматі» вона показала історію студента-докторанта філософії, який стикається з реаліями села, в той час як у «Ціні» — доля лікаря, яка бажала дистанціюватися від своїх сільських коренів, які могли впливати на її сімейне життя.

«Королівство за туманом» — це інтерв'ю, в якому Зофія Посміш розповідає про свої переживання в таборі. Письменниця докладно описує терор Освенціма, вона не шкодує описів занепадаючої фізіології в'язнів та садизму табірного капосу[8].

Її романи та оповідання перекладено іноземними мовами: англійською, українською, болгарською, чеською, японською, казахською, литовською, латвійською, німецькою, російською, румунською, словацькою, угорською.

Родина[ред. | ред. код]

Вона вийшла заміж за Яна П'ясецького (помер в 1985 році), який працював з нею на Польському радіо. Дітей немає[6].

Вибрана бібліографія[ред. | ред. код]

  • Знаю катів з Бельзена / Znam katów z Belsen (1945)
  • Пасажирка / Pasażerka (1962)
  • Стоянка в лісі / Przystanek w lesie (1965, збірка оповідань)
  • Терпкий глід / Cierpkie głogi (1966) — сценарій, екранізований в 1966 р. Янушем Вейхерт
  • Малий / Mały (1970) — сценарій, екранізований в 1970 р Юліаном Дзедзіной
  • Відпустка на Адріатиці / Wakacje nad Adriatykiem (1970)
  • Мікроклімат / Mikroklimat (1975)
  • Дерево схоже на дерево / Drzewo do drzewa podobne (1977)
  • Ціна / Cena (1978)
  • Людина з-під калорифера / Człowiek spod kaloryfera (1980)
  • Той самий лікар М. / Ten sam doktor M. (1981)
  • Вдова і коханці / Wdowa i kochankowie (1988)
  • До свободи, до смерті, до життя / Do wolności, do śmierci, do życia (1996)
  • Місце на стіні (Видавництво радіо і телебачення 1977)
  • Христос Осьвенціма (Фонд Міжнародного центру зустрічей молоді 2011, 2014)
  • Царство за туманом. Міхал Вуйцік розмовляє з автором Пасажира (Знак, лист Nova 2017)
  • Тим не менше, ви чуєте свист локомотива … (Літературний вечір 2019)

Переклади на російську мову[ред. | ред. код]

  • Пасажирка  : [повість]. - М.  : Художня література, 1964. — 62 с. — (Роман-газета; № 18 (318)).
  • Ціна: Роман. — М. Прогрес, 1981. — 183 с.

Екранізація[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Пам'ять[ред. | ред. код]

Документальний фільм Ґжегожа Гаєвського «Шрайберка з Освенціма» (2016) був присвячений Зофії Посміш[14].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #103216766 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ The Fine Art Archive — 2003.
  3. ↑ а б Auschwitz Prisoners Database
  4. ↑ а б Czech National Authority Database
  5. ↑ Odeszła Zofia Posmysz. Fakty Oświęcim (pl-PL). 8 серпня 2022. Процитовано 8 серпня 2022. 
  6. ↑ а б в Królestwo za mgłą. Z autorką Pasażerki rozmawia Michał Wójcik. Znak Litera Nova. 2017. ISBN 978-83-240-3727-8. 
  7. ↑ За что запрещали «Пассажирку» [Архівовано 9 грудня 2019 у Wayback Machine.]: Интервью с А. Медведевым // Российская газета — Столичный выпуск № 4256 (25.12.2006).
  8. ↑ Pasażerskim do Auschwitz (пол.). Архів оригіналу за 24 вересня 2018. Процитовано 24 березня 2020. 
  9. ↑ Pasażerka на сайті filmpolski.pl (пол.)
  10. ↑ Mały на сайті filmpolski.pl (пол.)
  11. ↑ Telewizja Polska z Totusem 2013 (пол.). 12 жовтня 2013. Архів оригіналу за 13 листопада 2013. Процитовано 24 березня 2020. 
  12. ↑ Laureaci Nagrody DIALOGU (пол.). Архів оригіналу за 24 березня 2020. Процитовано 24 березня 2020. 
  13. ↑ Oficjalna strona Prezydenta Rzeczypospolitej Polskiej / Aktualności / Ordery i odznaczenia / Order Orła Białego dla Zofii Posmysz-Piaseckiej. Архів оригіналу за 6 лютого 2020. Процитовано 24 березня 2020. 
  14. ↑ Szrajberka z Auschwitz на сайті filmpolski.pl (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Література та бібліографія
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Зофія_Посмиш&oldid=38299477