Зіндзі Мандела

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мандела.
Зіндзі Мандела
коса Zindzi Mandela
Посол Південної Африки в Данії
2015 року — 13 липня 2020
Президент Джейкоб Зума
Сиріл Рамафоса
Перша леді Південної Африки
разом із Зенані Мандела-Дламіні (сестра)
10 травня 1994 року по — 18 липня 1998 року
Попередник Маріке де Клерк
Наступник Граса Машел
(мачуха)
Народився 23 грудня 1960(1960-12-23)[1][2]
Совето, Південно-Африканський Союз[1]
Помер 13 липня 2020(2020-07-13)[3][4][2] (59 років)
Йоганнесбург, ПАР[4]
Похований Fourwaysd
Відомий як дипломат, поетка, активістка
Громадянство ПАР ПАР
Alma mater Університет Кейптауна і Південноафриканський коледж об'єднаного світу Вотерфорд Камхлаба
Батько Нельсон Мандела[5]
Мати Вінні Мандела[5]
Діти Zoleka Mandelad, Zondwa Mandelad, Bambatha Mandelad і Zwelabo Mandelad
Рідня Зенані Мандела-Дламіні (сестра)
 Медіафайли у Вікісховищі

Зіндзісва «Зіндзі» Мандела (23 грудня 1960 – 13 липня 2020),[6] також відома як Зіндзі Мандела-Хлонгване, була південноафриканською дипломаткою і поетесою, донькою активістів і політиків боротьби з апартеїдом Нельсона Мандели та Вінні Мадікізели-Мандели. Зіндзі була наймолодшою і третьою з трьох дочок Нельсона Мандели, включаючи сестру Зенані Мандели.[7][8]

Вона працювала послом своєї країни в Данії до своєї смерті у 2020 році[9] і мала обійняти посаду посла в Ліберії.[10] Зіндзі Мандела виконувала обов'язки першої леді Південної Африки з 1996 по 1998 рік.[11]

Її збірка віршів «Чорна, як я» була опублікована в 1978 році з фотографіями Пітера Магубане.[12]

Раннє життя[ред. | ред. код]

Зіндзі Мандела народилася 23 грудня 1960 року в Совето, на той час у Південно-Африканському Союзі, у родині Нельсона та Вінні Мандели.[13][14] Рік її народження також був роком, коли Африканський національний конгрес (АНК) створив своє озброєне крило. Її батьків розшукував уряд.[15] Зіндзі було 18 місяців, коли її батька відправили у в'язницю.[14] В юності вона часто залишалася під опікою своєї старшої сестри Зенані Мандели, коли її матір ув'язнювали на місяці.[16]

Кар'єра[ред. | ред. код]

У 1977 році, коли її матір вислали до Помаранчевої вільної держави, Зіндзі поїхала жити з нею там. Зіндзі не змогла завершити освіту, поки її не відправили до Свазіленду.[15] Зрештою, її матері дозволили повернутися до Совето.[16] У 1985 році тодішній президент штату П. В. Бота запропонував батькові Зіндзі умовно-дострокове звільнення. Відповідь її батька не вдалося передати жодному з батьків. Тому Зіндзі було доручено зачитати його відмову на публічному зібранні 10 лютого 1985 року.[17]

Її поезія була опублікована в 1978 році в книзі «Чорний, як я» з фотографіями Пітера Магубейна[18], а також з'явилася в таких виданнях, як «Якимось чином ми виживаємо» (Somehow We Survive): «Антологія південноафриканського письменства» за редакцією Стерлінґа Пламппа (1982) та «Дочки Африки: міжнародна антологія слів і творів жінок африканського походження» за редакцією Маргарет Басбі (1992).[19] Зіндзі вивчала право в Кейптаунському університеті[15][20], де в 1985 році здобула ступінь бакалавра.

Вона виконувала обов'язки першої леді Південної Африки (разом з сестрою Зенані Мандела) з 1996 по 1998 рік, між розлученням батьків і повторним одруженням її батька з Грасою Машел.[21]

Посольська діяльність[ред. | ред. код]

Зіндзі була призначена послом Південної Африки в Данії у 2014 році. Вперше вона прибула до Данії в червні 2015 року.[22] У червні 2019 року, перебуваючи на посаді посла в Данії, в Твіттер-акаунті Мандели з'явилася серія дедалі різкіших твітів, де вона обговорювала «тремтячих білих боягузів, які є злодійкуватими ґвалтівниками, нащадками Ван Рібека», а також про «непроханих гостей, які не хочуть йти», що викликало значні суперечки.[23][24][25] Раніше того місяця Мандела-Хлонгване висловила свою «глибоку, чисту безумовну любов і повагу» до «CIC» (лідера) Борців за економічну свободу (EFF), Джуліуса Малема.[26]

Під час розслідування Департаментом міжнародних відносин і співробітництва (DIRCO) за порушення їхньої політики щодо соціальних медіа Мандела залишалася непохитною, написавши у Твіттері, що «я не відповідаю жодному білому чоловікові чи жінці за свої особисті погляди. Тут немає місис або баас. Переступите через себе, #OurLand».[27] Міністр закордонних справ Наледі Пандор наказав їй «поводитися як дипломат» і дотримуватися політики департаменту щодо соціальних медіа. Занепокоєння її поглядами висловив колишній президент Табо Мбекі, а ветеран АНК Мавусо Мсіманг назвав її погляди розпалюванням ненависті, тоді як її думка дістала підтримку з боку EFF і прем'єр-міністр Квазулу-Натал Сіле Зікалала.[28] Її твіти з'явилися незадовго до закінчення її чотирирічного терміну перебування на посаді посла в Данії.[29]

На момент її смерті в Йоганнесбурзі вона була призначена на посаду посла в Ліберії[10], яку члени сім'ї описують як «покарання» за її суперечливі твіти попереднього року..[30]

Особисте життя і смерть[ред. | ред. код]

Зіндзі була одружена двічі й мала чотирьох дітей — доньку Золеку (1980—2023) від Упи Сікамели та синів Зондву (1985) від Мбойї, Бамбату (1989) від Сізве Клейтона Сітоле та Звелабо (1992) від першого чоловіка, Звелібанзі Хлонгване.[31] Її першим чоловіком був Звелібанзі Хлонгване.[32][33] У березні 2013 року вона вийшла заміж за свого другого чоловіка Молапо Мотлхаджву, який служив у Національних силах оборони Південної Африки.[34]

Кажуть, що Мандела-Хлонгвейн погодилася організувати боксерський поєдинок між Флойдом Мейвезером і Менні Пак'яо, щоб приурочити його до дня народження її батька у 2011 році. Поєдинок не відбувся, і боксерський промоутер Дуейн Муді успішно подав позов до суду, який зобов'язав її виплатити Муді 4,7 млн доларів США плюс витрати на відшкодування збитків. Очікувалося, що Мандела-Хлонгване подасть апеляцію.[35]

Зіндзі померла 13 липня 2020 року у віці 59 років у лікарні Йоганнесбурга.[6][36] З'ясувалося, що в день смерті у неї був позитивний тест на COVID-19.[37] Її поховали поруч зі своєю матір'ю, Вінні Мадікізелою-Манделою, у меморіальному парку Форвейс 17 липня, за день до 102-го дня народження її покійного батька, Нельсона Мандели.[38]

Кінематограф[ред. | ред. код]

  • У телефільмі BBC 2009 року «Місис Мандела» Зіндзі зіграла Рефілве Пітсо.[39]
  • Бонні Хенна зіграла Зіндзі у фільмі «Нескорений» (2009)[39]
  • Ксолісва Сітоле зіграла Зіндзі в телефільмі «Мандела» (1987)[40]

Література[ред. | ред. код]

  • Battersby, John (2011). «Afterword: Living Legend, Living Statue». In Anthony Sampson (ed.). Mandela: The Authorised Biography. London: HarperCollins. pp. 587—610. ISBN 978-0-00-743797-9.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #109797590 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б National Library of Israel Names and Subjects Authority File
  3. ↑ Nelson Mandela's daughter Zindzi dies at 59
  4. ↑ а б Muere Zindzi Mandela, hija de Nelson Mandela, a los 59 años — Barcelona: 2020.
  5. ↑ а б Winnie Madikizela-Mandela: Nelson's Former Wife & Controversial 'Mother Of The Nation' — International Business Times, 2013.
  6. ↑ а б JUST IN: Zindzi Mandela, 59, has died. News24. 13 липня 2020. Процитовано 13 липня 2020.
  7. ↑ Smith, David (7 липня 2012). Nelson Mandela's daughters emerge from his shadow to forge careers. The Observer. London. Процитовано 13 липня 2020.
  8. ↑ Swails, Brent; Bukola Adebayo (16 липня 2020). Zindzi Mandela tested positive for Covid-19 on the day she died, son says. CNN. Процитовано 22 липня 2020.
  9. ↑ South Africa's ambassador to Denmark Mandela dies aged 59. thelocal.dk. 13 липня 2020. Процитовано 17 липня 2020.
  10. ↑ а б Chutel, Lynsey (13 July 2020), «Zindzi Mandela, Activist in South Africa and Ambassador, Dies at 59», The New York Times.
  11. ↑ Oluoch, Derrick (14 липня 2020). Zindzi Mandela: South Africa's former first lady, apartheid heroine dies at 59. Eve – Achieving Woman. Standard Media.
  12. ↑ Valela, Ntombizikhona (13 серпня 2020). Remembering Zindzi Mandela, the writer. New Frame. Архів оригіналу за 29 September 2020. Процитовано 13 серпня 2020.
  13. ↑ Watch: The heirs to the Madikizela–Mandela dynasty. iOL. 3 квітня 2018. Процитовано 13 липня 2020.
  14. ↑ а б Zindziswa Mandela. South African History Online. Процитовано 13 липня 2020.
  15. ↑ а б в Zindzi Mandela born, South African History Online, 16 March 2011. Retrieved 5 May 2016.
  16. ↑ а б Carlin, John (3 січня 1993). A child of her time. The Independent. London. Архів оригіналу за 17 September 2013. Процитовано 13 липня 2020.
  17. ↑ «Zindzi Mandela reads her father's rejection to PW Botha in 1985», SABC Digital News, via YouTube, 30 January 2015. Retrieved 5 May 2016.
  18. ↑ Mandela, Zindzi, Black As I Am. Photographs by Peter Magubane; foreword by Andrew Young. Los Angeles Guild of Tutors Press, 1978. ISBN 978-0896150010.
  19. ↑ Mandela, Zindzi (Zindziswa), «I Waited for You Last Night», in Daughters of Africa, Jonathan Cape, 1992, p. 915.
  20. ↑ Jackson Jr., William E. (11 December 2013; updated 10 February 2014), «Madiba: In the Presence of Greatness», The World Post, HuffPost. Retrieved 31 July 2017.
  21. ↑ Villiers, James de (13 липня 2020). OBIT | Zindzi Mandela, remembered for her 1985 address, dies at 59. News24 (англ.). Процитовано 13 липня 2020.
  22. ↑ Hamilton, Ben (26 June 2015), «Mandela finally in Denmark», CPHPost. Retrieved 5 May 2016.
  23. ↑ Citizen reporter (15 червня 2019). Zindzi Mandela lashes out at 'trembling white cowards' and 'shivering land thieves'. The Citizen.
  24. ↑ Krige, Nick (15 червня 2019). Zindzi Mandela Twitter account calls out 'apartheid apologists'. The South African.
  25. ↑ #ZindziMandela divides Twitter with #OurLand tweets. www.iol.co.za. 15 червня 2019.
  26. ↑ Zindzi Mandela takes aim at 'Apartheid apologists' as #OurLand trends. News24. 15 червня 2019. Процитовано 13 липня 2020.
  27. ↑ Goba, Neo (18 червня 2019). Zindzi Mandela not off the hook yet over Twitter rant. SowetanLIVE.
  28. ↑ Meth, Oliver (23 June 2019), «Thabo Mbeki wants action to be taken against Zindzi Mandela», Sunday Tribune.
  29. ↑ De Lange, Jan (23 June 2019), «The end of Zindzi Mandela's term may have driven tirade», City Press.
  30. ↑ Mokone, Thabo (19 July 2020), «Niece says Zindzi's deployment to Liberia was 'punishment' for land reform tweets», Sunday Times.
  31. ↑ «Nelson Mandela Family Tree», South African History Online. Retrieved 24 November 2016.
  32. ↑ Pope, Hugh (8 March 1995), «Mandelas will divorce, says daughter», The Independent.
  33. ↑ Genealogy – Nelson Mandela Foundation. www.nelsonmandela.org (en-us) . Процитовано 2 лютого 2021.
  34. ↑ Louw, Poppy, and Leonie Wagner (6 March 2013), «Mandela's daughter marries MK veteran», Daily Dispatch. Retrieved 5 May 2016.
  35. ↑ Padayachee, Kamini (22 грудня 2011). Zindzi Mandela ordered to pay R62m. iOL. Процитовано 13 липня 2020.
  36. ↑ Magome, Mogomotsi (13 липня 2020). Zindzi Mandela, daughter of Nelson and Winnie, dies at 59. Associated Press News. Процитовано 13 липня 2020.
  37. ↑ SABC (15 липня 2020). Zindzi Mandela tested positive for Coronavirus, family awaiting autopsy report. sabcnews. Процитовано 16 липня 2020.
  38. ↑ Mavuso, Sihle (17 липня 2020). Hamba kahle Mkhonto! Zindzi Mandela to be buried next to her mum, Winnie. iOL. Процитовано 17 липня 2020.
  39. ↑ а б (Battersby, 2011); Keller, Bill (15 серпня 2008). Entering the Scrum. The New York Times. Архів оригіналу за 7 December 2013. Процитовано 14 лютого 2013.
  40. ↑ Mandela (1987). IMDb.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Зіндзі_Мандела&oldid=41364818