Йон Ілієску

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Йон Ілієску
Йон Ілієску

Час на посаді:
20 грудня 2000 — 20 грудня 2004
Попередник Еміль Константінеску
Наступник Траян Бесеску

Час на посаді:
20 травня 1990 — 29 листопада 1996
Попередник Ніколае Чаушеску
Наступник Еміль Константінеску

Народився 3 березня 1930(1930-03-03) (87 років)
місто Олтеніца, Королівство Румунія
Політична партія 1) Румунська комуністична партія
2) Соціал-демократична партія
Особистий підпис Signature of Ion Iliescu.png
Нагороди
Великий Орден Короля Томислава зі стрічкою та Великою Даницею

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Йон Ілієску (рум. Ion Iliescu; нар. 3 березня 1930, місто Олтеніца, Румунія) — румунський політик, сенатор від Соціал-демократичної партії. Займав посаду Президента Румунії в 19901992, 19921996, 20002004.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 3 березня 1930 року в місті Олтеніца. Отець Іона, Олександру Ілієску (19011945) — залізничник, був членом комуністичної партії, яка діяла в підпіллі. У 1931 році взяв участь у п'ятому з'їзді партії, що пройшов у Москві. По поверненню на батьківщину був засуджений до тюремного ув'язнення і помер у в'язниці.

Закінчив Московський енергетичний інститут в 1955 році, навчався також у Бухарестському політехнічному інституті.

Член Союзу комуністичної молоді (1944) і РКП (1953). Кандидат у члени ЦК РКП (1965), член ЦК РКП (1968), кандидат у члени Політвиконкому ЦК РКП (19691974). У 1957 році був обраний до Великі національні збори. Працював в Союзі асоціацій студентів-комуністів, керував відділом пропаганди ЦК РКП (19651968). У 1967 році був призначений першим секретарем ЦК Союзу комуністичної молоді і міністром у справах молоді. У середині 1970-х Ніколае Чаушеску побачив у ньому конкурента і відсторонив від політичної діяльності (Ілієску був першим секретарем Ясського повітового комітету партії в 19741979 і головою Національної ради по водному господарству в 19791984). У 1984 році був знятий з усіх посад і виключений з ЦК. Водночас, Чаушеску відчував до нього дружні почуття і не переслідував.

У 1989 р. Ілієску очолив заворушення, спрямовані проти Чаушеску, а після повалення останнього — утворив Фронт національного порятунку Румунії і став його головою. У 1990 перетворення Фронту національного порятунку в партію, при збереженні його владних функцій, викликало широкі народні протести. У зв'язку з цим Ілієску балотувався на посаду президента Румунії і був обраний на цю посаду.

У 1992 році був повторно обраний на посаду президента Румунії.

Неодноразово використовував проти своїх політичних супротивників авторитарні методи; зокрема, подібно до свого попередника Чаушеску, привозив до Бухарест збройних залізною арматурою шахтарів для розгону опозиційних демонстрацій (див. Мінеріада).

Нагороди[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Л. В. Губерський. Ілієску Іон // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
  • М. Каменецький. Ілієску Іон // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — 808 с.278 ISBN 978-966-611-818-2

Посилання[ред.ред. код]

  • Офіційна біографія(рум.)
  • Йон Ілієску — почесний доктор Технічного університету Молдови. I. Bostan (preş), A. Marinciuc (aut), Iu. Colesnic (edit), Universitatea tehnică a Moldovei. Chişinău, Ed. Museum., 2004, p. 41