Кавіта Крішнан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кавіта Крішнан
там. கவிதா கிருஷ்ணன்
Народилася 1973
Кунурd, Нілгірі[d], Тамілнад, Індія
Країна  Індія
Діяльність політична діячка, журналістка
Alma mater Коледж святого Ксав'єраd і Університет Джавахарлала Неру
Знання мов гінді
Партія Комуністична партія Індії (марксистсько-ленінська) «Визволення»d
Нагороди

Кавіта Крішнан (англ. Kavita Krishnan, там. கவிதா கிருஷ்ணன், гінді कविता कृष्णन; нар. 1973) — індійська марксистська феміністка, активістка руху за права жінок. Серед іншого, під час протестів після групового зґвалтування Нірбхайї у Делі 2012 року вона привернула громадську увагу до проблеми ґендерного насильства в країні[1].

До 2023 року була членкинею Комуністичної партії Індії (марксистсько-ленінської) «Визволення» (КПІ (МЛ) «Визволення»), була членом її політбюро і протягом більш як двох десятиліть — її Центрального комітету. Вона також була редакторкою щомісячного партійного видання Liberation (Визволення)[2] та секретарем жіночого крила КПІ (МЛ) «Визволення», Всеіндійської асоціації прогресивних жінок (AIPWA)[3]. Виступивши активною противницею російського вторгнення і організаторкою акцій солідарності з Україною, Кавіта Крішнан залишила свої партійні пости через розбіжності з рештою керівництва партії, що загострилися на тлі російсько-української війни.

Біографія[ред. | ред. код]

Сім'я та навчання[ред. | ред. код]

Кавіта Крішнан народилася в тамільській родині в Кунурі (штат Тамілнад). Вона виросла в Бхілаї (штат Чхаттісгарх). Її мати викладала англійську мову, а батько працював інженером на місцевому сталеливарному заводі, спорудженому з допомогою СРСР, їздив на навчання до Києва.

Кавіта здобула ступінь бакалавра в Коледжі Святого Ксаверія в Мумбаї (що входить до Мумбайського університету) та магістра з англійської літератури в Університеті Джавахарлала Неру. Вона планувала зайнятися викладанням, проте втрутилися політичні події.

Перші кроки в активізмі[ред. | ред. код]

Під час навчання в коледжі Святого Ксаверія в Мумбаї приєдналася до театральної трупи під керівництвом Аруна Феррейри. З нею вона брала участь у вуличних спектаклях та акціях протесту. Проте серйозно брати участь у політичній діяльності вона почала, коли вступила до Університету Джавахарлала Неру, де вступила до Всеіндійської асоціації студентів[4] і була обрана співсекретарем студентської профспілки у 1995 році.

Значний вплив на неї справив колишній президент цієї профспілки в університеті Чандрашекхар Прасад (Чанду)[5]. Під час виступу на вуличному мітингу в Сівані (штат Біхар) Чандрашекхар разом із іншим лідером КПІ (МЛ) Шьямом Нараяном Ядавом став жертвою політичного вбивства 31 березня 1997 року. Після цього інциденту життя Кавіти Крішнан як активістки різко змінилося.

Після вбивства Чанду тисячі студентів Університету Неру вийшли на масові демонстрації, вимагаючи дій проти колишнього депутата від партії Раштрія Джаната Дал Мохаммада Шахабуддіна, чиїх людей звинувачували в цьому замаху[6]. Крішнан брала участь в акціях у Делі, де протестуючі студенти зазнали нападу з боку людей Лалу Ядава в Біхар-Бхавані[7]. За участь у цих протестах вона провела вісім днів за ґратами[8][9].

Роль у протестах проти зґвалтувань[ред. | ред. код]

Стала однією з найвідоміших активісток[10] під час масових протестів за права жінок після зґвалтування та вбивства 23-річної дівчини в столиці Індії Нью-Делі. Кавіта Крішнан внесла істотний внесок у формування дискурсу руху. Одна з промов, яку вона виголосила на акції протесту біля будинку головного міністра Делі Шейли Дікшіт, швидко стала вірусною на YouTube[11]. У цій промові вона виклала свого роду маніфест руху: кидаючи виклик панівній точці зору, що захищала постійну «опіку» над дівчатами з боку сім'ї або роботодавців, Крішнан сформулювала як головну вимогу свободи жінки[12][13]. У цій промові вона також виступила проти вимоги страт за зґвалтування, наголосивши, що це не є вирішенням проблеми. Вона вказала, що рівень засудження за зґвалтування в Індії надзвичайно низький, і такі методи, як хімічна кастрація або страта, не є стримувальним фактором.

Кавіта навела вагомі докази на користь жіночої «беззастережної свободи» — «свободи без страху». Вимога «свобода без страху» стала об'єднавчою для протестувальників проти зґвалтувань, і тези Кавіти Крішнан отримали широке висвітлення у ЗМІ[14][15][16][17][18]. Її погляди на страту вплинули формування дискурсу протестного руху після 16 грудня[19][20][21]. При цьому Кавіта Крішнан зазнавала цькування з боку тролів.

Російсько-українська війна та вихід із партії[ред. | ред. код]

Разом зі своєю партією КПІ (МЛ) Кавіта Крішнан активно виступала на захист індійської демократії проти індуїстсько-шовіністичного та правоконсервативного курсу прем'єр-міністра Нарендри Моді. Водночас Кавіта також критикувала авторитарні уряди та сили в інших країнах світу, включаючи сучасну КНР та путінську РФ, та вказувала на ідейно-політичні зв'язки індійських, російських та інших ультраправих[22]. Сам путінський режим вона визначила як «фашистський»[23].

Таким чином, вона засуджувала не лише вторгнення на кшталт війни в Іраку як військову агресію США, а й експансіонізм та мілітаризм із боку конкурентів Заходу, особливо антидемократичних. На партійному з'їзді 2018 року вона просунула резолюцію, яка засуджувала масові вбивства цивільних режимом Асада та російськими бомбардуваннями (проте інші партійні лідери внесли поправки, які також звинувачували США у спробі «зміни режиму»)[24].

Напередодні розв'язаної Росією повномасштабної війни проти України Кавіта Крішнан добилася від партії оперативного засудження ескалації з вимогою відведення російських військ (втім, його одразу «збалансували» звинуваченнями на адресу Америки за «розпалювання війни»). З початком вторгнення 24 лютого 2022 року вона зателефонувала генсеку КПІ (МЛ) та ініціювала антивоєнну заяву партії, а також вуличні акції протесту проти російської агресії. Вона також підписала звернення солідарності з Україною з боку міжнародних лівих[25] та феміністський маніфест «Право на спротив»[26].

Хоча Крішнан була головною редакторкою партійного журналу, їй дозволили опублікувати там лише одну статтю на тему, що містила критику століть російської імперської політики та злочинів сталінізму[27]. У повноцінній внутрішньопартійній дискусії їй відмовили, а частина керівництва партії була незадоволена її нападками на політику низки режимів, які називали себе комуністичними (включаючи радянський та китайський).

У повідомленні на Facebook 1 вересня 2022 року Крішнан оголосила, що КПІ (МЛ) «Визволення» звільнила її від усіх партійних посад та обов'язків за власним бажанням, проте вона й далі залишиться членкинею партії. Це розглядається як наслідок її розбіжностей з рештою керівництва з різних питань, у тому числі пов'язаних з Китаєм та російсько-українською війною[28][29]. У своїх виступах і статтях продовжує викривати ідею «багатополярного світу» в трактуванні російської дипломатії та закликати до солідарності між визвольними рухами, що протистоять антидемократичним тенденціям у самій Індії та решті світу[30][31].

Книга та визнання[ред. | ред. код]

У травні 2020 року була опублікована книга Кавіти Крішнан «Безстрашна свобода» (Fearless Freedom). Рецензія на книгу в журналі Society and Culture in South Asia від Айшварії Бхути вказує на контекст написання книги на тлі справи про групове зґвалтування в Делі, що змусило Крішнан повторити свої тези про те, що смертна кара не є стримуючим фактором і що замість її застосування держава має забезпечити дієву свободу для жінок, у тому числі на робочому та навчальному місці. Стиль письма книги простий і складається з особистих переживань, витягів з автобіографій, прикладів із кіно та поезії[32].

Айшварія Бхута виступила з рецензією на книгу "Безстрашна свобода" в журналі "Суспільство і культура в Південній Азії". Бхута розповідає про те, що ця книга написана на тлі справи про зґвалтування бандою в Делі у 2012 році, що змусило Крішнана повторити свою заяву: "Смертна кара не є стримуючим фактором для зґвалтування", а також про те, що безстрашна свобода жінок повинна бути захищена за будь-яку ціну. У цій рецензії Айшварія Бхута трохи розповідає про стиль написання цієї книги; каже, що стиль написання простий і складається з особистого досвіду, уривків з автобіографій, прикладів з кінематографу та поезії[33].

Кавіта Крішнан була визнана однією зі 100 жінок BBC 2014[34].

Публікації українською[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Kumar, Sanjay. Interview with Kavita Krishnan. The Diplomat. Архів оригіналу за 23 May 2014. Процитовано 30 травня 2014.
  2. ↑ CPI (ML) Liberation | Links International Journal of Socialist Renewal. links.org.au. Архів оригіналу за 3 March 2016. Процитовано 22 лютого 2016.
  3. ↑ AIPWA blog. AIPWA. Архів оригіналу за 31 May 2014. Процитовано 30 травня 2014.
  4. ↑ Iqbal, Naveed. The making of an activist. The Indian Express. Архів оригіналу за 2 July 2015. Процитовано 25 березня 2015.
  5. ↑ Bazliel, Sharla. Kavita Krishnan on Delhi gangrape. India Today. Архів оригіналу за 12 December 2015. Процитовано 25 березня 2015.
  6. ↑ Staff Reporter (24 березня 2012). Three sentenced to life in Chandrasekhar murder case. The Hindu. Архів оригіналу за 27 February 2014. Процитовано 25 березня 2015.
  7. ↑ Joshi, Rajesh. Red Island Erupts. Outlook. Архів оригіналу за 4 April 2015. Процитовано 25 березня 2015.
  8. ↑ Krishnan, Kavita. Tongueless in Tihar. Tehelka. Архів оригіналу за 2 April 2015. Процитовано 25 березня 2015.
  9. ↑ INDIA: Student leader arrested for 1997 protest. Green Left Weekly. 5 вересня 2016. Архів оригіналу за 23 October 2015. Процитовано 25 березня 2015.
  10. ↑ Ray, Tinku. NPR Blogs. NPR. Архів оригіналу за 21 March 2015. Процитовано 25 березня 2015.
  11. ↑ Kavita Krishnan, Secretary of the All India Progressive Women's Association (AIPWA). YouTube. Архів оригіналу за 28 March 2015. Процитовано 26 березня 2015.
  12. ↑ Freedom Without Fear Is What We Need To Protect, To Guard And Respect. Tehelka. Архів оригіналу за 8 May 2015. Процитовано 26 березня 2015.
  13. ↑ View Point: Kavitha Krishnan, Sheila Dixit and this rape culture. The Alternative. Архів оригіналу за 2 April 2015. Процитовано 25 березня 2015.
  14. ↑ Gupta, Rahila. Women demand freedom, not surveillance - An Interview With Kavita Krishnan. Open Democracy. Архів оригіналу за 17 October 2013. Процитовано 26 березня 2015.
  15. ↑ Rao, Dipanjali (9 липня 2014). Freedom without fear. Indian Link. Архів оригіналу за 2 April 2015. Процитовано 26 березня 2015.
  16. ↑ Rapists fear women's freedom; convene Parliament to pass bills on sexual violence: protester Kavita Krishnan. IBN Live. Архів оригіналу за 7 November 2016. Процитовано 26 березня 2015.
  17. ↑ Banerjee, Poulomi (8 березня 2015). Our right to pleasure is always ignored: Kavita Krishnan. IBN Live. Архів оригіналу за 26 March 2015. Процитовано 26 березня 2015.
  18. ↑ Krishnan, Kavita. Patriarchy, Women's Freedom and Capitalism: Kavita Krishnan. IBN Live. Архів оригіналу за 21 March 2015. Процитовано 26 березня 2015.
  19. ↑ Jha, Nishita. An Interview With Kavita Krishnan. Tehelka. Архів оригіналу за 17 October 2013. Процитовано 25 березня 2015.
  20. ↑ 'On the death penalty for rape' Kavita Krishnan. Death Penalty Research Project, NLU. Архів оригіналу за 2 April 2015. Процитовано 26 березня 2015.
  21. ↑ Sandhu, Veenu, Veenu (29 грудня 2012). Interview with Kavita Krishnan. Business Standard India. Архів оригіналу за 2 April 2015. Процитовано 26 березня 2015.
  22. ↑ Больше не бхаи-бхаи. Несмотря на отчаянные усилия Кремля, Индия отдаляется от России. The Insider (рос.). Процитовано 18 липня 2023.
  23. ↑ Krishnan, Kavita (25 лютого 2023). Kavita Krishnan: One year after the Russian invasion, what should solidarity with Ukraine look like?. Scroll.in (амер.). Процитовано 18 липня 2023.
  24. ↑ Кавіта Крішнан: «Байдужість до України завдала шкоди нашій боротьбі в Індії». Спільне (укр.). Процитовано 18 липня 2023.
  25. ↑ Разом із рухом опору українського народу за його перемогу проти агресії. Спільне (укр.). Процитовано 18 липня 2023.
  26. ↑ Право на спротив: феміністський маніфест. Спільне. Процитовано 3 квітня 2024.
  27. ↑ Ukraine: Aspects of the History and Politics of Russia’s Invasion. Liberation Central Organ of CPIML (англ.). Процитовано 18 липня 2023.
  28. ↑ Scroll Staff (2 вересня 2022). Kavita Krishnan quits all posts in CPI(M-L) after calling Soviet regime, China autocratic. Scroll.in (амер.). Процитовано 3 вересня 2022.
  29. ↑ Sharma, Unnati (2 вересня 2022). 'Left not fully consistent, coherent about democracy', says Kavita Krishnan after CPI(M-L) exit. ThePrint (амер.). Процитовано 3 вересня 2022.
  30. ↑ Multipolarity, the Mantra of Authoritarianism. The India Forum (англ.). 20 грудня 2022. Процитовано 18 липня 2023.
  31. ↑ oaklandsocialist (24 жовтня 2022). Kavita Krishnan talks with Ukraine Socialist Solidarity Campaign. Oakland Socialist (амер.). Процитовано 18 липня 2023.
  32. ↑ Bhuta, Aishwarya (29 січня 2021). Book review: Kavita Krishnan, Fearless Freedom. Society and Culture in South Asia. 7: |page=190–192. doi:10.1177/2393861720949806.
  33. ↑ Bhuta, Aishwarya (2021-01). Book review: Kavita Krishnan, Fearless Freedom. Society and Culture in South Asia (англ.). Т. 7, № 1. с. 190—192. doi:10.1177/2393861720949806. ISSN 2393-8617. Процитовано 3 серпня 2023.
  34. ↑ Who are the 100 Women 2014?. BBC News (en-GB) . 26 жовтня 2014. Процитовано 18 грудня 2022.
Література та бібліографія
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кавіта_Крішнан&oldid=42255244