Калинівка (Роменський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Калинівка
Країна Україна Україна
Область Сумська область
Район/міськрада Роменський район
Рада/громада Миколаївська сільська рада
Код КОАТУУ 5924186404
Основні дані
Населення 577
Поштовий індекс 42047
Телефонний код +380 5448
Географічні дані
Географічні координати 50°49′16″ пн. ш. 33°24′21″ сх. д. / 50.82111° пн. ш. 33.40583° сх. д. / 50.82111; 33.40583Координати: 50°49′16″ пн. ш. 33°24′21″ сх. д. / 50.82111° пн. ш. 33.40583° сх. д. / 50.82111; 33.40583
Середня висота
над рівнем моря
117 м
Місцева влада
Адреса ради 42046, Сумська обл., Роменський р-н, с.Миколаївка, вул.Центральна,11 , тел. 9-81-42
Карта
Калинівка. Карта розташування: Україна
Калинівка
Калинівка
Калинівка. Карта розташування: Сумська область
Калинівка
Калинівка

Кали́нівка (МФА[kɐˈɫɪɲiu̯kɐ] ( прослухати)) — село в Україні, Сумській області, Роменському районі. Населення становить 577 осіб. Орган місцевого самоврядування — Миколаївська сільська рада.

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Село Калинівка розташоване на лівому березі річки Ромен, вище за течією на відстані 3 км — село Рогинці, нижче за течією на відстані 0,5 км — село Миколаївка, на протилежному березі розташовані села Погреби та В'юнне.

По селу тече струмок, що пересихає.

Історія[ред. | ред. код]

Задокументована згадка про Калинівку датується 1654 р., що доведено з церковних книг, які довго зберігалися при церкві, де була спеціальна кімната.

У селі було багато заможних селян, вихідців із козаків. Після Полтавської битви (8 липня 1709 р.) зі шведами за Петровськими грамотами прибули вільні козаки для постійного місця проживання. У грамоті писалося, що вільні козаки можуть поселятися де завгодно на Україні з наділом. Так у с. Калинівка осіло більше 20 сімей вільних козаків з прізищами Бойко, Бабенко, Миколенко, Деркач, Михно, Козаченко та ін. Вільні козаки займалися хліборобством, скотарством. До колективізації у селі налічувалося 2000 голів овець, 160 робочих коней. На території села було 11 вітряків і 1 водяний млин.

Поселення набуло форми видовженого кола з вузенькими вуличками (2 км — довжина, 1,5 км — ширина). Вулички мали назви: Крамарівка, Середня, Стовпівка, Біжавка, Кошиківка, Грушина. С.Калинівка було Хмелівської волості, Роменського повіту, Полтавської губернії.

У селі не було жодного магазину, за винятком маленької пивної, де продавалися товари першої необхідності в малій кількості (керосин, дьоготь, горілка, сіль, сірники). Остання така лавочка-шинок належала Яковенку Оникію Йосиповичу.

У центрі села на найвищому місці була збудована церква Покрови. У храмі було 2 престоли: на першому поверсі — престол Покрови, на другому — престол Варвари Великомучениці. Десь у середині XVIII ст. престол Варвари був замінений на престол Трійці (Бог — Отець, Бог — Син, Бог — Святий Дух). На площі біля церкви була огорожа, великий сад, вікові клени і липи. Храм мав 4 куполи зеленого кольору з хрестами. Будівництво церкви (з пиляних дубових брусів) з дзвіницею було закінчено у 1769 році. Висота церкви з куполами дорівнювала 45 м на балках було закріплено 6 дзвонів (2 великих і 4 малих). При церкві було 2 хори (півча). У 1936 році комуністи закрили церкву.

Перша школа в селі була збудована у 1902 році і мала 4 класи.Першим вчителем був Сорока Іван Федорович.

До перевороту 1917 року у селі було 240 дворів.

Під час примусової колективізації на Урал були вислані сім'ї Бабки Василя, Якименка Василя, Бартошів, Шкетів та ін. У 1929—1931 р.р., коли закінчилася колективізація, у селі було 2 колгоспи: ім. Сталіна (голова — Бабенко Сахрон Петрович) і «Нове життя» (голова — Кривогуз Трохим Семенович). Пізніше колгоспи укрупнилися і утворили один — «Нове життя» (до 1959 р.)У 1939 році церкву розібрали і почали будувати клуб, закінчили будівництво у 1949 році

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР 1932—1933 та 1946—1947 роках[1].

У 1941-1943 році село було під контролем німецьких військ.




Соціальна сфера[ред. | ред. код]

  • Будинок культури.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. стор 127 Голодомор на Сумщині. Спогади очевидців. Архів оригіналу за 4 березень 2016. Процитовано 28 квітень 2015. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Історія міст і сіл Української РСР

Посилання[ред. | ред. код]

Погода в селі