Карачевський Станіслав Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Карачевський Станіслав Володимирович
UA-OF3-MAJ-GSB-H(2015).png Майор
Karachevskii.jpg
Загальна інформація
Народження 19 квітня 1981(1981-04-19)
Бердянськ, Запорізька область, УРСР,
СРСР СРСР
Смерть 6 квітня 2014(2014-04-06) (32 роки)
Новофедорівка, АР Крим,
Україна Україна
вогнепальне поранення
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Navy.svg Військово-морські сили
Рід військ Емблема авіації (2007).png Морська авіація
Формування 10-та МАБр.png 10-та ОМАБр
Війни / битви Російська інтервенція до Криму (2014)
Командування
Начальник оперативного відділення штабу
Нагороди та відзнаки
Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «За сумлінну службу» III ст. (Міністерство оборони України)

Станісла́в Володи́мирович Караче́вський (нар. 19 квітня 1981, Бердянськ, Запорізька область — пом. 6 квітня 2014, Новофедорівка, Сакський район Автономна Республіка Крим) — український військовослужбовець, майор Військово-Морських Сил ЗСУ, вбитий російськими військовими під час окупації Криму.

Життєпис[ред.ред. код]

Станіслав Карачевський народився у Бердянську. 1998 року закінчив бердянську ЗОШ № 5. Займався спортом — плаванням і баскетболом. Ходив у клуб «Современник», на кружки «Брейн-ринг» і «Що? Де? Коли?», брав участь у шкільному КВК.

Навчався в Севастопольському військово-морському інституті імені Нахімова. Коли був курсантом, винаймав квартиру, де познайомився з внучкою хазяйки Ольгою. У 2005 році Станіслав і Ольга одружилися. По закінченні інституту Станіслав рік служив в Очакові, по тому его частину перевели в Крим. Проходив службу на посаді начальника оперативного відділення штабу 10-ї Сакської окремої морської авіаційної бригади (в/ч А1100) Військово-Морських Сил ЗСУ.

22 березня 2014 року відбувся штурм, який завершився остаточним захопленням Сакської авіабази. Після захоплення Криму російськими окупантами майор Карачевський залишився вірним присязі народу України та очікував виїзду на материк разом з іншими українськими військовиками.

Смерть[ред.ред. код]

6 квітня 2014 року близько 23:40 майор Станіслав Карачевський був застрелений молодшим сержантом Чорноморського флоту РФ Зайцевим Є.С. двома пострілами впритул з автомату АК-74. Трагедія сталася в коридорі на п'ятому поверсі офіцерського гуртожитку № 3 по вулиці Марченка, 2А в смт Новофедорівка, Сакський район, АР Крим. За повідомленням Міністерства оборони України, попередньо було встановлено, що одна куля влучила українському офіцеру в груди, друга — в район ока, сліди крові ведуть від третього поверху, тож є припущення, що мало місце переміщення тіла загиблого. Товариш загиблого — офіцер оперативного відділення штабу військової частини капітан Єрмоленко Артем Володимирович по звірячому побитий, заарештований солдатами РФ та переданий до Севастопольської військової комендатури ЧФ РФ, де його тримали кілька днів. За словами свідків приблизно у час смерті офіцера, в коридорах гуртожитку були чутні вибухи та постріли. На місце події виїжджала оперативна група Сакського МВ міліції, військова прокуратура та слідчий Слідчого комітету РФ.

Як заявив на брифінгу заступник начальника Головного командного центру Збройних Сил України генерал-майор Олександр Розмазнін, майор Станіслав Карачевський допомагав збирати речі капітану Артему Єрмоленко, готуючись до відправки на материкову частину України. Вони поверталися ще з одним товаришем додому. Пройшли повз КПП своєї частини, де на той час вже стояли озброєні військовослужбовці РФ. Зав'язалася розмова. Після цих перемовин росіяни викликали групу підсилення. Українські офіцери намагалися знайти притулок у гуртожитку. В процесі переслідування на всіх п'яти поверхах росіяни підірвали світло-шумові гранати. Капітан Єрмоленко зумів заховатися в кімнаті. В цей час вбивця — російський молодший сержант — застрелив з автомата майора Карачевського: одну кулю — в тулуб, іншу — в голову. В Міністерстві оборони України також спростували інформацію, розповсюджену російською стороною задля виправдання вбивці, про те, що майор Карачевський перебував у нетверезому стані.

Товариші по зброї загиблого офіцера повідомили, що його убили зразу, поранення було фатальним, фактично це був розстріл. При цьому, за попередніми домовленостями окупантів у гуртожитку взагалі не повинно бути — вони несуть службу на контрольно-пропускному пункті частини. Командир Сакської морської авіаційної бригади Ігор Бензай зазначив: російський солдат запевняв, що спочатку стріляв у повітря, а як убив – не розуміє. Натомість, українські військові виявили кулі у стіні[1].

За словами очевидця подій старшого льотчика бригади Михайла Горбатюка, ініціаторами конфлікту були російські військові. «Сюди прийшли люди з автоматами, ми їх вмовляли піти назад на КПП, щоб не провокувати конфліктів. Потом з'явилася група захвату, вони побігли у гуртожиток, і почалась стрільба», - розповів Михайло. Російських окупантів не зупинило й те, що в гуртожитку перебували дружини і діти українських військових.

11 квітня українського офіцера з військовими почестями поховали на центральній алеї міського кладовища міста Бердянськ[2][3].

Суд над вбивцею[ред.ред. код]

13 березня 2015 року Кримський військовий гарнізонний суд (утворений російською окупаційною владою в анексованому Криму) засудив вбивцю — молодшого сержанта ЗС РФ Євгенія Зайцева до 2 років колонії за ч. 1 ст. 105 КК РФ (вбивство)[4].

Сім'я[ред.ред. код]

У Станіслава Карачевського залишилися дружина Ольга та двоє дітей, — 5-річний син Влад і 4-річна донька Соня[5]. Ольга з дітьми виїхала з Криму разом з бригадою в Миколаїв 9 квітня 2014 року. Їй запропонували працевлаштуватися у військову частину, і вона погодилася, старший матрос ВМС ЗСУ. Мати Станіслава після поховання сина приїхала з Бердянська в Миколаїв, щоб допомагати Ользі з дітьми. В червні 2015 для сім'ї офіцера було придбано квартиру в центрі Миколаєва за рахунок меценатів міста, а також проведено ремонт. В січні 2016 Ольга з дітьми заселилися у нове житло[6].

Відзнаки, нагороди та вшанування[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]