Кенаса (Дніпро)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кенаса в Дніпрі
48°27′57″ пн. ш. 35°02′53″ сх. д. / 48.4658333333611111° пн. ш. 35.04805555558333197° сх. д. / 48.4658333333611111; 35.04805555558333197Координати: 48°27′57″ пн. ш. 35°02′53″ сх. д. / 48.4658333333611111° пн. ш. 35.04805555558333197° сх. д. / 48.4658333333611111; 35.04805555558333197
Тип спорудикенаса
Розташування УкраїнаДніпро
Початок будівництва1887
Стильмавританська архітектура
Належністькараїмізм
Кенаса (Дніпро). Карта розташування: Україна
Кенаса (Дніпро)
Кенаса (Дніпро) (Україна)
Мапа
CMNS: Кенаса у Вікісховищі

Кенаса в Дніпрі — культова споруда караїмів, що розташовувалася в Дніпрі (колишньому Катеринославі) по вул. Залізної (нині вул. Європейської), 4. Знесена 1967 року[1].

Історія

[ред. | ред. код]

За даними 1859 року, караїмський молитовний будинок в Катеринославі знаходився в орендованому кам'яному будинку[2][3]. Будівництво кенаси офіційно погодили відповідно до припису Катеринославського губернського правління від 15 квітня 1887 року за № 22. До приходу кенаси належили караїми, які проживали в Катеринославі, станицях Кам'янської та Урюпінської[4]. Будівництво кам'яної будівлі кенаси в мавританському стилі почалося 8 травня 1887 на вулиці Залізній на ділянці, що належала караїмській громаді[5].

З 1882 по 1911 рік катеринославським газаном служив Самуїл Шемарійович Пігіт (1849—1911) — караїмський законовчитель, проповідник і письменник, автор збірки проповідей і віршів «Иггерет Нидхе Шемуель»[6].

Відспівування газану С. Ш. Пігіта біля будівлі кенаси. 1911 рік.

У жовтні 1911 року з кенаси було викрадено цінні предмети культу: «5 срібних верхніх прикрас сувоїв закону, 18 срібних лампад, 2 срібних свічники, 1 срібний канделябр, срібні графин, келих і вказівник»[7].

19 серпня (1 вересня) 1917 року кенасу відвідав Таврійський та Одеський караїмський гахам С. М. Шапшал:

О другій годині дня Його Преосвященство, у супроводі газзану Катика, габбая Еля і осіб, що зустрічали на вокзалі, прибув у Кенасу, вклонився, перед тими що вишикувались, членам Громади і попрямував до Вівтаря, де його зустрів в. о. Настоятеля Громади А. І. Леві вітальним словом та молитвою за участю організованого М. І. Шакаєм хору. Гахам звершив молебство про дарування перемоги Російському Воїнству і послання благополуччя Тимчасовому Уряду[8].

У 1930 році кенаса була закрита та передана театру робітничої молоді (ТРАМ). Згодом у будівлі кенаси розміщувалися різні контори: 1936 року — «Радгосппостачання», міський профком «Дніпропіщторгу», 1942 року, під час німецької окупації, — їдальня, 1951 року — контора та склад «Сортоовоч». До кінця 1960-х років кенаса перебувала у стадії знесення. Нині на її місці знаходиться праве крило будівлі Облспоживспілки[5].

Настоятелі кенаси

[ред. | ред. код]
Ім'я Роки служби Коментарі
Самуїл Шемарійович Пігіт [9] 1882—1911 старший газзан
Арон Йосипович Леві [10] 1911—1926 виконуючий обов'язки газана

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Синагоги, 2019, с. 31—32.
  2. Статистическое обозрение Екатеринославской губернии // Памятная книжка для Екатеринославской губернии на 1860 год. — Екатеринослав, 1860. — С. 60.
  3. Молитвенные здания, монастыри и общины всех вероисповеданий // Памятная книжка Екатеринославской губернии на 1875 год. — Екатеринослав, 1875. — С. 54.
  4. Прохоров Д. А. Молитвенные дома караимов в Российской империи в XIX — начале XX в.: К вопросу об изменении названия «синагога» // Материалы XVIII ежегодной Международной конференции по иудаике. — М., 2011. — С. 188. — (Академическая серия).
  5. а б В Днепре не удалось сохранить самый загадочный храм города (Фото). Вісті Придніпров’я. 7 квітня 2020. Архів оригіналу за 24 липня 2020. Процитовано 21 червня 2021.
  6. Пигит, Самуил Шемарьевич // Еврейская энциклопедия Брокгауза и Ефрона. — 1908—1913. (рос. дореф.)(рос.)
  7. Ограбление екатеринославской кенаса. — Караимская жизнь. — М., 1911. — № 5—6. — С. 125.
  8. . — № 5—6.
  9. Ельяшевич, 1993, с. 166.
  10. Ельяшевич, 1993, с. 118.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Ельяшевич Б. С. Часть II. Караимский биографический словарь (от конца XVIII в. до 1960 г.) // Караимский биографический словарь (от конца VIII в. до 1960 г.) / Б. С. Ельяшевич. — М. : Институт этнологии и антропологии РАН, 1993. — Кн. 2. — 238 с. — («Народы и культуры»). — 250 екз. — ISSN 0868-586X.
  • Лошак А.В., Старостин В.С. Синагоги Екатеринослава. — Днипро : Герда, 2019. — 320 с.