Кенаса (Київ)

Київська кенаса
Кенаса на вул. Ярославів Вал
50°27′00″ пн. ш. 30°30′40″ сх. д.
Розташування	Україна, Київ
Архітектор	Владислав Городецький
Скульптор	Еліо Саля
Засновник	Соломон Коген
Початок будівництва	1898
Кінець будівництва	1902
Вартість	~ 200 тисяч рублів
Архітектурний стиль	мавританський
Належність	караїмізм
Адреса	вул. Ярославів Вал, 7
Кенаса (Київ) у Вікісховищі

Ця стаття є частиною серії статей про народ Караїми Громади В Україні · В Литві ·  Караїми у Світі Караїмізм Гахам ·  Газзан · Кенаса Мова Галицький діалект ·  Тракайський діалект · Алфавіт Місця Чуфут-Кале · Цвинтар у Севастополі Суспільство Народне вбрання · Преса ·  Навчальні заклади Національні з'їзди · Караїмське питання Прапор караїмів · Духовне правління Прізвища · Діячі · Богослови · Письменники

Кенаса́ в Ки́єві — кенаса, що розміщена за адресою вулиця Ярославів Вал, 7; неподалік від Золотих воріт. Кенаса побудована з ініціативи Соломона Когена та з благословення київського газана Йосипа Султанського протягом 1898–1902 років архітектором Владиславом Городецьким. Будівля відрізняється красою та розкішшю обробки в мавританському-арабському стилі.

Історія

Караїмська громада Києва в 1896 році нараховувала 292 особи. Для купівлі земельної ділянки під будівництво кенаси та житлового будинку, доходи від якого могли б йти на благодійні потреби караїмської громади, Коген виділив 35 000 карбованців.

Попри те, що в 1897 році Когена розбив параліч, він продовжував особисто керувати справами. Соломон Коген помер у 1900 році. У заповіті він передбачив, крім іншого, і кошти для завершення будівництва храму. Справу Соломона Когена продовжив його брат, Мойсей. Всього на будівництво витрачено близько 200 000 карбованців.

Урочисте освячення кенаси здійснив 27 січня 1902 року гахам Таврійський і Одеський Самуїл Пампулов. На церемонії були присутні віце-губернатор, міський голова, ректор університету, інші офіційні особи.

Споруду було прикрашено чудовим куполом надзвичайної краси з ліпними прикрасами роботи італійця Еліо Саля з використанням досить дорогого у той час матеріалу — цементу.

Після встановлення радянської влади кенасу закрили. Діяльність громади було припинено.

З 1926 року будівлю передано в користування просвітніх установ. Закриття кенаси затверджене рішенням Малої ради ВУЦВК від 27 липня 1927 року.

Під час Другої світової війни тут правилася римо-католицька служба Божа, потім діяв ляльковий театр, а з 1952 — кінотеатр повторного фільму «Зоря».

Сучасність

З 1981 року тут розмістився республіканський Будинок актора.

Кенасі завдано непоправної шкоди. Сьогодні храму не вистачає істотної деталі — сферичного купола зі шпилем. У 1970-і роки до кенаси прибудовано невелике приміщення, через яке легко можна пройти в будівлю.

Зараз кенаса використовується не за призначенням. Разом із Будинком актора її займає Спілка театральних діячів України (голова — Лесь Танюк).

Вимог про повернення храму караїмам національне товариство «Догунма» не висуває — за останнім переписом у Києві всього 100 караїмів.

Галерея

• 

  Головний фасад, 1911

• 
• 

  Головний фасад, 1900

• 

  На листівці, 1900

• 

  Арка над входом

• 

  Боковий вигляд

• 
• 
• 
• 

Література

• Белоусов Андрей. Хазар потомки // Зеркало недели, 30 января — 5 февраля 1999, № 4 (рос.)
• Альбом «Комплекс караимских кенас в Евпатории и другие кенасы в мире» / сост. В. В. Миреев — Международный институт крымских караимов: Симферополь, Украина: 2006. — 55 стр.
• «Прорізна. Ярославів Вал: культурологічний путівник» Галайба В. В., Грузін В. М., Кадомська М. А., Малаков. Д. В. Київ 2010. — 156 стр.

Посилання

• Караїмська кенаса в Києві
• Караїмська кенаса в Києві
• Караїмська кенаса в Києві
• Бу­динок актора. Історична довідка.