Кенаса (Київ)
| Київська кенаса | |
|---|---|
 Кенаса на вул. Ярославів Вал |
|
| 50°27′00″ пн. ш. 30°30′40″ сх. д. / 50.45000° пн. ш. 30.51111° сх. д.Координати: 50°27′00″ пн. ш. 30°30′40″ сх. д. / 50.45000° пн. ш. 30.51111° сх. д. | |
| Тип споруди | втрачена споруда[d] |
| Розташування | Київ |
| Архітектор | Владислав Городецький |
| Скульптор | Еліо Саля |
| Засновник | Соломон Коген |
| Початок будівництва | 1898 |
| Кінець будівництва | 1902 |
| Вартість | ~ 200 тисяч рублів |
| Архітектурний стиль | мавританський |
| Належність | караїмізм |
| Адреса | вул. Ярославів Вал, 7 |
 Кенаса (Київ) (Україна)
|
|
|
|
|
 Кенаса на Вікісховищі |
|
|
Кенаса́ в Ки́єві — кенаса, що розміщена за адресою вулиця Ярославів Вал, 7; неподалік від Золотих воріт. Кенаса побудована з ініціативи Соломона Когена та з благословення київського газана Йосипа Султанського протягом 1898–1902 років архітектором Владиславом Городецьким. Будівля відрізняється красою та розкішшю обробки в мавританському-арабському стилі.
Історія[ред. • ред. код]
Караїмська громада Києва в 1896 році нараховувала 292 особи. Для купівлі земельної ділянки під будівництво кенаси та житлового будинку, доходи від якого могли б йти на благодійні потреби караїмської громади, Коген виділив 35 000 карбованців.
Попри те, що в 1897 році Когена розбив параліч, він продовжував особисто керувати справами. Соломон Коген помер у 1900 році. У заповіті він передбачив, крім іншого, і кошти для завершення будівництва храму. Справу Соломона Когена продовжив його брат, Мойсей. Всього на будівництво витрачено близько 200 000 карбованців.
Урочисте освячення кенаси здійснив 27 січня 1902 року гахам Таврійський і Одеський Самуїл Пампулов. На церемонії були присутні віце-губернатор, міський голова, ректор університету, інші офіційні особи.
Споруду було прикрашено чудовим куполом надзвичайної краси з ліпними прикрасами роботи італійця Еліо Саля з використанням досить дорогого у той час матеріалу — цементу.
Після встановлення радянської влади кенасу закрили. Діяльність громади було припинено.
З 1926 року будівлю передано в користування просвітніх установ. Закриття кенаси затверджене рішенням Малої ради ВУЦВК від 27 липня 1927 року.
Під час Другої світової війни тут правилася римо-католицька служба Божа, потім діяв ляльковий театр, а з 1952 — кінотеатр повторного фільму «Зоря».
Сучасність[ред. • ред. код]
З 1981 року тут розмістився республіканський Будинок актора[1].
Кенасі завдано непоправної шкоди. Сьогодні храму не вистачає істотної деталі — сферичного купола зі шпилем. У 1970-і роки до кенаси прибудовано невелике приміщення, через яке легко можна пройти в будівлю.
Зараз кенаса використовується не за призначенням. Разом із Будинком актора її займає Спілка театральних діячів України (голова — Лесь Танюк).
Вимог про повернення храму караїмам національне товариство «Догунма» не висуває — за останнім переписом у Києві всього 100 караїмів.
Галерея[ред. • ред. код]
Примітки[ред. • ред. код]
Література[ред. • ред. код]
- Белоусов Андрей. Хазар потомки // Зеркало недели, 30 января — 5 февраля 1999, № 4 (рос.)
- Альбом «Комплекс караимских кенас в Евпатории и другие кенасы в мире» / сост. В. В. Миреев — Международный институт крымских караимов: Симферополь, Украина: 2006. — 55 стр.
- «Прорізна. Ярославів Вал: культурологічний путівник» Галайба В. В., Грузін В. М., Кадомська М. А., Малаков. Д. В. Київ 2010. — 156 стр.
Посилання[ред. • ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кенаса (Київ) |
- Караїмська кенаса в Києві
- Караїмська кенаса в Києві
- Караїмська кенаса в Києві
- Будинок актора. Історична довідка.
|
|||||||||||
