Хлораргірит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Кераргірит)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хлораргірит
Загальні відомості
Статус IMA затверджений (А)[d][1]
IMA-номер IMA1962 s.p.
Абревіатура Cag[2]
Хімічна формула AgCl
Nickel-Strunz 10 3.AA.15[3]
Ідентифікація
Сингонія кубічна сингонія
Твердість 2,5
Колір риси білий
Інші характеристики
Названо на честь хлор[4],
срібло (давньогрецька мова)[4]
CMNS: Хлораргірит у Вікісховищі

Хлораргірит (від грец. kéras — «ріг» та árgyros — «срібло») — мінерал класу галоїдів.

Вперше це було описано в 1875 році для подій у районі Брокен-Гілл, штат Новий Південний Уельс, Австралія.

Назва від грецького chloros — «блідо-зелений» та латинського argentum — срібло.

Синоніми: кераргірит, аргіроцератит, керат, руда рогова, руда срібна рогова, срібло рогове, срібло хлорне, хлорид срібла, цераргірит.

Загальний опис[ред. | ред. код]

Хімічна формула: AgCl. Бурого, жовтуватого, зеленуватого кольору. Руда срібла.

Мінерал класу галогенідів, хлористе срібло координаційної будови. Хімічна формула: AgCl. Містить (%): Ag — 75,26; Cl — 24,74. Утворює безперервний ізоморфний ряд з бромаргіритом містить домішки Br, J, Hg (дек. %). При Br>Cl — бромаргірит. Сингонія кубічна. Гексоктаедричний вид. Структура координаційна типу NaCl. Форми виділення: кристалічні нальоти, кірочки, натічні, рого- та воскоподібні маси, вкрапленість, паралельно-волокнисті аґреґати, рідко — кубічні кристали величиною до 1 см. Спайність слабко помітна. Густина 5,5-5,6. Тв. 1,5-3,0. На свіжому зломі безбарвний, як правило, з жовто-зеленим або бурим відтінками. На світлі тьмяніє до фіолетово-сірого і навіть чорного кольору. Блиск на свіжих сколах кристалів алмазний, на старих поверхнях і в аґреґатах тьмяний. Прозорий до напівпрозорого. Злом нерівний. Пластичний, ріжеться ножем. Легко розчиняється в аміаку. Походження гіпергенне: утворюється в зоні окиснення гідротермальних родовищ срібловмісних сульфідних руд. Асоціює з акантитом, самородним сріблом і золотом, баритом, пруститом, піраргіритом, лімонітом, кальцитом, церуситом, ярозитом, самородною сіркою, бромаргіритом і йодаргіритом. Срібна руда.

Поширення[ред. | ред. код]

Рідкісний. Вторинний мінерал зон окиснення срібнорудних жил. Великі родовища відомі у штаті Новий Південний Уельс (Австралія), у пустелі Атакама (Чилі), у Потосі (Болівія). Інші знахідки: Саксонія (ФРН), шт. Невада (США), Урал (РФ), Казахстан.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]