Хлораргірит
| Хлораргірит | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | затверджений (А)[d][1] |
| IMA-номер | IMA1962 s.p. |
| Абревіатура | Cag[2] |
| Хімічна формула | AgCl |
| Nickel-Strunz 10 | 3.AA.15[3] |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | кубічна сингонія |
| Твердість | 2,5 |
| Колір риси | білий |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь |
хлор[4], срібло (давньогрецька мова)[4] |
 Хлораргірит у Вікісховищі | |
Хлораргірит (від грец. kéras — «ріг» та árgyros — «срібло») — мінерал класу галоїдів.
Вперше це було описано в 1875 році для подій у районі Брокен-Гілл, штат Новий Південний Уельс, Австралія.
Назва від грецького chloros — «блідо-зелений» та латинського argentum — срібло.
Синоніми: кераргірит, аргіроцератит, керат, руда рогова, руда срібна рогова, срібло рогове, срібло хлорне, хлорид срібла, цераргірит.
Загальний опис[ред. | ред. код]
Хімічна формула: AgCl. Бурого, жовтуватого, зеленуватого кольору. Руда срібла.
Мінерал класу галогенідів, хлористе срібло координаційної будови. Хімічна формула: AgCl. Містить (%): Ag — 75,26; Cl — 24,74. Утворює безперервний ізоморфний ряд з бромаргіритом містить домішки Br, J, Hg (дек. %). При Br>Cl — бромаргірит. Сингонія кубічна. Гексоктаедричний вид. Структура координаційна типу NaCl. Форми виділення: кристалічні нальоти, кірочки, натічні, рого- та воскоподібні маси, вкрапленість, паралельно-волокнисті аґреґати, рідко — кубічні кристали величиною до 1 см. Спайність слабко помітна. Густина 5,5-5,6. Тв. 1,5-3,0. На свіжому зломі безбарвний, як правило, з жовто-зеленим або бурим відтінками. На світлі тьмяніє до фіолетово-сірого і навіть чорного кольору. Блиск на свіжих сколах кристалів алмазний, на старих поверхнях і в аґреґатах тьмяний. Прозорий до напівпрозорого. Злом нерівний. Пластичний, ріжеться ножем. Легко розчиняється в аміаку. Походження гіпергенне: утворюється в зоні окиснення гідротермальних родовищ срібловмісних сульфідних руд. Асоціює з акантитом, самородним сріблом і золотом, баритом, пруститом, піраргіритом, лімонітом, кальцитом, церуситом, ярозитом, самородною сіркою, бромаргіритом і йодаргіритом. Срібна руда.
Поширення[ред. | ред. код]
Рідкісний. Вторинний мінерал зон окиснення срібнорудних жил. Великі родовища відомі у штаті Новий Південний Уельс (Австралія), у пустелі Атакама (Чилі), у Потосі (Болівія). Інші знахідки: Саксонія (ФРН), шт. Невада (США), Урал (РФ), Казахстан.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ а б http://rruff.info/doclib/hom/chlorargyrite.pdf
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Хлораргірит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Хлораргірит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Palache, C., H. Berman, C. Frondel Dana's system of mineralogy, (7th edition), v. II, 1951. pp. 11–15. (англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Хлораргірит на Webmineral data. (англ.)
- Характеристика мінералу з картою розповсюдження. (англ.)
- Кераргірит. (англ.)
