Кирилов Антон Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кирилов Антон Сергійович
 Солдат
Загальна інформація
Народження12 грудня 1994(1994-12-12)
Піщане
Смерть29 серпня 2014(2014-08-29) (19 років)
Многопілля
ПохованняКременчук
Військова служба
Роки служби2014
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Рід військ Механізовані війська
Формування
 93 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»
Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кирилов.

Анто́н Сергі́йович Кири́лов (12 грудня 1994(19941212), Піщане (Кременчуцький район)— 29 серпня 2014, Іловайськ, Донецька область) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 1994 року в селі Піщане (Кременчуцький район, Полтавська область). Був єдиною дитиною у матері, яка його виховувала самотужки. З 2003 року жив у Кременчуці. У 2010 році закінчив 9 класів загальноосвітньої школи № 31. У 2013 року закінчив ВПУ № 7, здобув професію майстра-налагоджувальника верстатів з ЧПУ.

Після другого курсу влаштувався працювати на Кременчуцький вагонний завод по спеціальності верстатник широкого профілю. У 2014 році звільнився[1].

27 березня 2014 року добровольцем пішов на контрактну службу до ЗСУ. В зоні АТО був двічі. Після війни планував вступити у військове училище, стати офіцером.

Старший стрілець, 93-тя окрема механізована бригада. У липні 2014 року на кордоні Луганської області з Росією. Бойове завдання — не допустити прориву ворога з території Росії.

Після короткотермінової відпустки повернувся на фронт. 25 серпня у складі екіпажу БМП-369 вів бій під Іловайськом, прикриваючи саперів. 27 серпня востаннє вийшов на телефонний зв'язок, через фон (перешкоди) вдалося розібрати тільки слово «мама».

29 серпня 2014 року загинув при виході з Іловайського котла «зеленим коридором» — на дорозі між селами Многопілля — Червоносільське — Осикове.

3 вересня тіло Антона Кирилова разом з тілами 96 інших полеглих в Іловайському котлі привезено до дніпропетровського моргу. 16 жовтня 2014-го тимчасово похований на Краснопільському цвинтарі як невпізнаний Герой.

Упізнаний за тестами ДНК, перепохований у квітні 2015 року в Кременчуці.

Без єдиного сина лишилась мама Вікторія Прядко.

Нагороди та вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • 16 січня 2016 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[2]
  • відзнакою «За вірність народу України» І ступеня Полтавської обласної ради від 21 жовтня 2015 (посмертно)[3]
  • відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції» (посмертно)
  • 24 жовтня 2015-го в кременчуцькій ЗОШ № 31 відкрито меморіальні дошки випускникам Олексію Борищаку, Богдану Гавелі, Юрію Гудзенку та Антону Кирилову.[4][5]
  • 28 вересня 2015 року меморіальна дошка випускникам Антону Кирилову та Володимиру Шульзі відкрита на Стіні Пам'яті ВПУ № 7[6][7].
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 6, місце 39
  • Вшановується 29 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[8]
  • Іловайський Хрест (посмертно)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Погибший в АТО 19-летний кременчужанин Антон Кириллов был единственным ребенком в семье. Всі новини Кременчука на сайті Кременчуцький ТелеграфЪ (укр.). Процитовано 17 травня 2023.
  2. ↑ Указ Президента України від 16 січня 2016 року № 9/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
  3. ↑ Кирилов Антон Сергійович - Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Процитовано 17 травня 2023.
  4. ↑ В школе №31 открыли мемориальные доски погибшим в АТО кременчужанам. Всі новини Кременчука на сайті Кременчуцький ТелеграфЪ (укр.). Процитовано 17 травня 2023.
  5. ↑ Рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 16.10.2015 № 616 «Про увічнення пам'яті Гавелі Б. В., Борищака О. А., Кирилова А. С., Гудзенка Ю. О. в м. Кременчуці»
  6. ↑ У Кременчуцькому ВПУ №7 встановили меморіальну дошку Антону Кирилову та Володимиру Шульзі. Всі новини Кременчука на сайті Кременчуцький ТелеграфЪ (укр.). Процитовано 18 травня 2023.
  7. ↑ Рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 17.07.2017 № 669 «Про увічнення пам'яті бійців АТО Кирилова А. С., Шульги В. О., Садовничого Є. В., Вашури М. В. та Мовчана Д. В. в м. Кременчуці»
  8. ↑ Ранковий церемоніал вшанування загиблих героїв 29 серпня

Джерела

[ред. | ред. код]
Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кирилов_Антон_Сергійович&oldid=41684161