Кияниця Роман Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кияниця Роман Вікторович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).svg Солдат
Кияниця Роман Вікторович.jpg
Загальна інформація
Народження 10 травня 1992(1992-05-10)
Україна Україна, м. Українка
Смерть 4 березня 2017(2017-03-04) (24 роки)
Україна Україна, м. Авдіївка
°вогнепальне поранення
поховання: Обухів
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Військова служба
Роки служби 2010—???, 2016—2017
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ БЗ МВ.svg Механізовані війська
Формування
72 ОМБр.svg
 72 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Рома́н Ві́кторович Кияниця (10 травня 1992(19920510), м. Українка, Обухівський район, Київська область, Українська РСР — 4 березня 2017, м. Авдіївка, Донецька область, Україна) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1992 року в місті Українка на Обухівщині, в сім'ї енергетиків. Був єдиним сином у батьків. Родина проживала у селі Макарівка Обухівського району. Після переїзду в Обухів, з 1999 навчався в Обухівській середній школі № 3. По закінченні 9 класів у 2007 році продовжив навчання в профтехучилищі міста Українка. 2010 року був призваний на строкову військову службу, яку проходив у Севастополі, на фрегаті «Гетьман Сагайдачний».

Під час російської збройної агресії проти України 28 вересня 2016 року вступив на військову службу за контрактом. Проходив підготовку на полігоні «Широкий лан».

Солдат, кулеметник 6-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади, в/ч А2167, м. Біла Церква. З 14 жовтня 2016 брав участь в антитерористичній операції на сході України.

4 березня 2017 року о 22:05 загинув від вогнепального поранення під час обстрілу в районі міста Авдіївка[1].

Похований 7 березня на кладовищі Обухова[2][3][4].

Залишились батьки, Лариса Станіславівна та Віктор Григорович, дружина та трирічний син.

Нагороди та звання[ред. | ред. код]

  • Указом Президента України № 318/2017 від 11 жовтня 2017 року, «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[5].
  • Почесний громадянин міста Обухова (посмертно)[6].

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

23 серпня в Обухові, на будівлі НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів № 3 — ліцей» № 3 встановлено меморіальну дошку на честь загиблого на війні випускника школи Романа Кияниці[7].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Під Авдіївкою загинув Роман Кияниця з 72 омбр. «Насправді вона насамперед — війна і сука…» // «Новинарня», 5 березня 2017
  2. Прощання з Героєм // Офіційний сайт міста Обухова, 7 березня 2018
    Загиблого під Авдіївкою українського бійця Кияницю поховали в Обухові на Київщині. ФОТОрепортаж // «Цензор.нет», 7 березня 2017
  3. «Настільки світлий хлопчик»: На Київщині прощались з 23-річним бійцем АТО, що днями мав піти у відпустку // 5 канал, 7 березня 2017
  4. Кияниця Роман Вікторович. Прощання з Героєм. Фотоальбом // facebook Прес-служба Обухівського РВК, 07.03.2017
  5. Указ Президента України від 11 жовтня 2017 року № 318/2017 «Про відзначення державними нагородами України»
  6. Почесні громадяни Архівовано 2 вересень 2018 у Wayback Machine. // Офіційний сайт міста Обухова
  7. В ЗОШ № 3 міста Обухова, відбулося відкриття меморіальної дошки пошани нашому земляку // facebook Прес-служба Обухівського РВК, 23 серпня 2017

Джерела[ред. | ред. код]