Київське товариство любителів природи
| Київське товариство любителів природи | |
|---|---|
Київське товариство любителів природи — громадська організація, що існувала в Києві в 1907—1924 роках та об'єднувала вчених, вчителів, любителів природи та мала за мету прищепити киянам любов до живих організмів та світу мінералів.
Історія заснування[ред. | ред. код]
Ще 1869 року при Університеті було організвано Київське товариство природознавців. Наприкінці ХІХ століття було утворено Київський відділ Імператорського Товариства правильного полювання і при ньому музей на Хрещатику, 25.
Київське товариство любителів природи було засновано на початку 1907 року, статут прийнято 12 травня. Перше засідання відбулося 14 вересня 1907 року.[1] Секретарем товариства став Венантій Бурдзинський. Товариство знаходилося у віданні Головного управління земельних справ та землеустрою Російської імперії та щорічно звітувало перед ним.
З жовтня 1907 року з дозволу керівництва Університету Святого Володимира засідання товариства стали відбуватися по вівторках і четвергах о 19 годині в університетській аудиторії. З березня 1908 року також секційні збори стали збиратися по неділях.
Товариство одразу створило 5 секцій: ботанічну, зоологічну, ентомологічну, любителів птахівництва, любителів акваріумів. Зоологічну секцію очолив Олексій Коротнєв.[2] На чолі ботанічної секції був Костянтин Пурієвич. Пізніше додалися ще секції орнітології, мінералогії, собаківництва.
Діяльність[ред. | ред. код]
Товариство розпочало свою роботу з проведення виставок, зокрема з бджільництва, рослинництва, квітникарства й шовківництва. Частина виставок були платними, а прибуток від них ішов на придбання книжок для бібліотеки, організацію діяльності, наукові дослідження деяких членів товариства. Зокрема під час виставки рослинництва і квітникарства 1907 року вдалося зібрати 1534 рублів. Восени 1908 року в ботанічному саду Університету було проведено виставку акваріумних риб і рослин.[1] Товариство організувало природознавчі екскурсії. Зокрема 1908 року відбулися екскурсії в Голосіївський ліс, у Святошино, в Пущу-Водицю, на човнах до села Воскресенського тощо.
Київський зоопарк[ред. | ред. код]
Однією з задач товариства було створити в Києві звіринець. Вже до кінця 1908 року товариству належало 17 звірів та птахів, що їх подарували доброчинці. Але взимку тримати їх не було де, тому начальник київського вокзалу надав одне з пристанційних приміщень. Після перемовин з адміністрацією Університету ректор Микола Цитович 24 березня 1909 року дозволив розмістити звіринець на нижній ділянці ботанічного саду. У травні 1909 року київський віце-губернатор Микола Чихачов дозволив при вході в звіринець поставити ящик для збору грошей на користь утримання тварин. У кінці 1909 року колекція налічувала 398 хребетних тварин — представників 115 видів.
У 1910 році Університет дозволив товариству вдвічі збільшити площу звіринця, до 1,5 га. У 1912 році київська влада виділила для зоопарку місце на Шулявці, навпроти Політехнічного інституту, 1913 року зоопарк відкрився на новому місці, його директором став Венантій Бурдзинський.
Дніпровська біостанція[ред. | ред. код]
Для дослідження біології Дніпра товариство вирішило заснувати біостанцію. Будівництво почалося в урочищі Чорторий на Трухановому острові. Будівлю для біостанції профінансував професор Університету Святого Володимира Микола Кеппен, якому й довірили нею керувати у 1909—1910 роках. Кеппен помер у 1910 році, заповівши все своє майно новій організації, а будівництво станції було закінчено в 1911 році. Деякий час директором біостанції був Юлій Вагнер, потім до 1919 — Віктор Казановський. Зоологічний відділ станції очолював Дмитро Белінг, а орнітологами були Олександр Шуммер та Микола Шарлемань.
Члени[ред. | ред. код]
У 1908 році членами товариства були 449 осіб.
Мінералогічну секцію товариства очолював геолог Петро Армашевський.
У 1907 році одну з перших лекцій про розведення водяного горіха прочитав ботанік Володимир Хитрово, також з доповіддю щодо розведення риб на засіданні виступав гімназист Лев Шелюжко, у 1908 доповідав його батько меценат Андрій Шелюжко, біолог Віктор Казанівський розповідав про грибкові захворювання риб.[1]. Також лекцію «50-річчя теорії Дарвіна про походження видів» у 1909 році читав професор Олексій Сєверцов, про «Органи чуттів у рослин» розповідав Костянтин Пурієвич, звіт про експедицію «Поїздка на Везувій. З Женеви у Флоренцію на велосипеді. Спостереження геолога-туриста» зробив геолог Модест Клер.
Членами ботанічної секції були Сергій Навашин, В'ячеслав Заленський.
Почесними членами товариства були військовий міністр Володимир Сухомлинов, принц Ольденбурзський Олександр Петрович[en].
Бібліотека та видання[ред. | ред. код]
Бібліотекарем товариства був Михайло Львович Лаппо-Данилевський[3]. Станом на 1908 рік бібліотека вже налічувала 740 томів книг та брошур, виписувалося 73 періодичних видання.
Було також засновано журнали товариства: «Ентомологічний вісник» (рос. Энтомологический вестник), «Вісник любителя акваріума й тераріума» (рос. Вестник любителя аквариума и террариума), «Звіт про діяльність Київського товариства любителів природы» (рос. Отчет о деятельности Киевского общества любителей природы).
Дніпровська біологічна станція друкувала журнал «Праці Дніпровської біологічної станції» (рос. Труды Днепровской биологической станции).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в О. З. Яценя, Д. И. Кучер-Томченко. Краткий очерк развития в Киеве любительских обществ [Архівовано 4 липня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ І. Я. Трускавецька. Діяльність наукових товариств на теренах України у царині біологічної науки (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) // Історія науки і біографістика. - 2013. - № 4
- ↑ Проценко Л. А., Костенко Ю. П. Лук’янівське цивільне кладовище[недоступне посилання з липня 2019]: Путівник. Київ, 1998. (Некрополі України; Вип. 5).
Джерела[ред. | ред. код]
- Кухта Л. Київське товариство любителів природи (1907—1924) // Київська старовина. — 2000. — № 6. — С. 169—171.