Київський навчальний округ
Київський навчальний округ (рос. Киевский учебный округ) — навчально-адміністративна одиниця в Російській імперії, створена 1832 року, один з 19 навчальних округів. Об'єднував навчальні заклади Київської, Волинської, Подільської, Чернігівської і Полтавської губерній. Існував до грудня 1917 року, допоки Українська Центральна Рада не припинила діяльність навчальних округів на території УНР
Історія створення[ред. | ред. код]
14 грудня 1832 року вийшов Указ імператора Миколи I про утворення з училищ Київської, Волинської, Подільської і Чернігівської губерній нового навчального округу — Київського. Першим попечителем округу став Єгор Фон Брадке.[1]
Структура округу[ред. | ред. код]
1839 року до округу додано Полтавську губернію, а 1912 — Холмську.
У грудні 1917 року за рішенням Центральної Ради систему навчальних округів було ліквідовано.[2]
Діяльність[ред. | ред. код]
В 1840-х роках чиновники округу виконували роль цензури всіх підручників. Попечитель приймав річні звіти всіх навчальних закладів округу, втім їх достовірність ставиться під сумнів сучасними дослідниками. У 1880-х у звітах округу повідомлялось про викладання в навчальних закладах особами, які не мали відповідної освіти та навичок.[1]
Попечителі[ред. | ред. код]
За положенням 1835 року округ очолював спеціальний чиновник — попечитель округу, який здійснював нагляд за університетами, гімназіями та іншими навчальними закладами та організовував навчально-методичне супроводження. Він визначав, коли й де створювати нові навчальні заклади.
- Єгор Фон Брадке 1832—1838
- Сергій Давидов[ru] 1838—1845
- Олександр Траскін 1847
- в. о.Бібиков Дмитро Гаврилович 1848—1852
- в. о. Васильчиков Іларіон Іларіонович 1852—1856
- Микола Редбиндер 1856—1858
- Пирогов Микола Іванович 1858—1861
- Олександр Ніколаї[ru] 1861
- Вітте Федір Федорович 1862—1864
- Олександр Ширинський-Шихматов[ru] 1864—1867
- Антонович Платон Олександрович 1868—1880
- Сергій Голубцов 1880—1882, 1885—1888
- Іван Новіков 1882—1885
- Володимир Вельямінов-Зернов 1888—1902
- Володимир Бєляєв 1902—1905
- Петро Зілов 1905—1912
- Олексій Деревицький 1912—1915
- Іван Базанов 1915—1917
- Микола Василенко березень-серпень 1917 (Тимчасовий уряд)
- в. о. Володимир Науменко серпень-грудень 1917
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Т. Шушара. История и современность: деятельность киевского учебного округа в XIX — начале ХХ века// Гуманітарний вісник Державного вищого навчального закладу «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди». Педагогіка. Психологія. Філософія. — 2013. — Вип. 28(2). — С. 377—382.(рос.)
- ↑ Специфіка управління освітою у м. Києві за часів Гетьманату й Директорії (1917—1919 рр.) Історія Департаменту освіти і науки, молоді та спорту КМДА. Архів оригіналу за 1 Жовтня 2017. Процитовано 18 Вересня 2017.
Посилання[ред. | ред. код]
- Сейко, Н. А. (2006) Київський навчальний округ як осередок доброчинної діяльності у сфері освіти ХІХ — на початку ХХ ст. Нові технології навчання: Наук.-метод.зб (45). pp. 155—162. [Архівовано 24 Жовтня 2018 у Wayback Machine.]
- Милько В. (2013) Наглядово-контрольна діяльність інспекції Київського навчального округу (кінець ХІХ — початок ХХ ст.). Проблеми історії України ХІХ — початку ХХ ст.: збірник наукових праць. С.268–279 [Архівовано 15 Липня 2019 у Wayback Machine.]
Джерела[ред. | ред. код]
- Шандра В. С. Навчальні округи [Архівовано 3 Жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 146. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.