Пирогов Микола Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Микола Іванович Пирогов
Ilya Repin Portrait of the Surgeon Nikolay Pirogov 1881.jpg
Народився 13 (25) листопада 1810(1810-11-25)
Москва
Помер 23 листопада (5 грудня) 1881(1881-12-05) (71 рік)
с. Вишня, (нині Вінниця, Україна)
Національність російська
Alma mater Московський університет, Дерптський університет
Галузь наукових інтересів медицина
Вчене звання професор, Член-кореспондент Петербурзької академії наук.
Науковий ступінь доктор медицини
Відомий завдяки: хірург та засновник військово-польової хірургії, створив перший атлас топографічної анатомії людини, започаткував анестезію

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Пирого́в Мико́ла Іва́нович (* 13 (25) листопада 1810(18101125), Москва — † 23 листопада (5 грудня) 1881, Вінниця) — російський хірург, анатом і педагог. Створив перший атлас топографічної анатомії людини, засновник військово-польової хірургії, започаткував використання анестезії при оперативних втручаннях. Член-кореспондент Петербурзької академії наук, професор, доктор медицини.

Життя[ред.ред. код]

Народився у Москві в сім'ї військового чиновника, був тринадцятою дитиною у сім'ї. Початкову освіту здобув удома. З 1822 по 1824 навчався у приватному пансіоні.

14-річним юнаком вступив на медичний факультет Московського університету. Отримавши диплом, ще декілька років вчився за кордоном.

До до наукової та педагогічної діяльності Пирогов готувався в Дерптському університеті (зараз університет міста Тарту (Естонія). На той час цей університет вважався найкращим у Росії. Тут, у хірургічній клініці, Пирогов пропрацював 5 років, блискуче захистив докторську дисертацію, йому присудили науковий ступінь доктора медицини. У віці 26 років Пирогова обрали професором Дерптського (Тартуського) університету. Під час докторантури він брав участь в ліквідації епідемії холери, побачив багато смертей від неї, в результаті зробив багато замальовок посмертних змін в м'язах померлих від холери, що згрупував в подальшому у відповідному атласі.

Через кілька років Пирогова запросили до Петербурга, де він очолив кафедру хірургії в Медико-хірургічній Академії. Одночасно Пирогов керував організованою ним клінікою госпітальної хірургії. Оскільки в обов'язки Пирогова входило навчання військових хірургів, він зайнявся вивченням поширених в ті часи хірургічних методів. Багато з них були ним докорінно перероблені. Крім того, Пирогов розробив ряд цілком нових прийомів, завдяки чому йому вдавалося частіше, ніж іншим хірургам, уникати ампутації кінцівок. Один із таких прийомів й досі називають «операцією Пирогова».

В пошуках дієвого методу навчання вирішив застосувати анатомічні дослідження на заморожених трупах. Сам Пирогов це називав «льодяною анатомією». Так народилася нова медична дисципліна — топографічна анатомія. Через кілька років такого вивчення анатомії, Пирогов видав перший анатомічний атлас під назвою «Топографічна анатомія, ілюстрована розтинами, проведеними через заморожене тіло людини в трьох напрямах», який став незамінним керівництвом для лікарів-хірургів. З цієї миті хірурги дістали можливість оперувати, завдаючи мінімальних травм хворому. Цей атлас і запропонована Пироговим методика стали основою всього подальшого розвитку оперативної хірургії.

1847 року виїхав на Кавказ, де російська армія вела війну проти місцевих горян. Тут він хотів перевірити в польових умовах розроблені ним операційні методи. На Кавказі він вперше застосував перев'язку бинтами, просоченими крохмалем. Крохмальна перев'язка виявилася зручнішою та міцнішою за накладення лубків, що застосовували до того.

Тут, в аулі Салти, вперше в історії медицини почав оперувати поранених з етеровим знеболенням в польових умовах. Загалом провів близько 10000 операцій під етеровим наркозом.

1855 року, під час Кримської війни, був головним хірургом обложеного англо-французькими військами Севастополя. Оперуючи поранених, Пирогов вперше в історії світової медицини застосував гіпсову пов'язку, що дозволила прискорити процес загоєння переломів і позбавила багато солдатів та офіцерів від потворного викривлення кінцівок.

Під час облоги Севастополя, для догляду за пораненими, Пирогов скористався допомогою сестер милосердя, частина яких приїхала на фронт з Петербургу. Це теж було нововведення на той час.

Найважливішою заслугою Пирогова є запровадження в Севастополі цілком нового методу догляду за пораненими. Він полягав на тому, що поранені підлягали ретельному відбору вже на першому перев'язувальному пункті; в залежності від тяжкості поранень одні з них підлягали негайній операції в польових умовах, тоді як інших, з легшими пораненнями, евакуювали в глиб країни для лікування в стаціонарних військових шпиталях, тобто запропонував тактику медичного сортування, яку продовжують застосовувати при великих боях і сьогодні. Тому Пирогова справедливо вважають засновником спеціального напряму в хірургії, відомого як військова хірургія.

Національний музей-садиба М. І. Пирогова у Вінниці

Повернувшись до Петербурга, Пирогов на прийомі в Олександра II доповів царю про негаразди в армії. Цар не став прислухатися до нього, і з цієї миті Пирогов упав у немилість і його «заслали» до Одеси на посаду опікуна Одеського і Київського навчальних округів. Пирогов спробував реформувати систему шкільної освіти, що тоді існувала, ці його дії призвели до конфлікту з владою, і вченому довелося залишити свою посаду. Через 10 років, коли після замаху на Олександра II в Росії посилилася реакція, Пирогова взагалі звільнили з державної служби навіть без права на пенсію.

В розквіті творчих сил Пирогов усамітнився в своєму невеликому маєтку «Вишня» неподалік від Вінниці, де організував безкоштовну лікарню. Він ненадовго виїжджав звідти тільки за кордон, а також на запрошення Петербурзького університету для читання лекцій (на цей час Пирогов вже був членом кількох іноземних академій).

Відносно надовго Пирогов лише двічі покидав маєток: перший раз у 1870 році під час французько-прусської війни, будучи запрошений на фронт від імені Міжнародного Червоного Хреста, і другий раз, у 18771878 рр. — вже в досить літньому віці — кілька місяців працював на фронті під час російсько-турецької війни.

Помер 23 листопада 1881 року від раку.

Основне значення діяльності Пирогова полягає у тому, що своєю самовідданою і здебільшого безкорисною працею він перетворив хірургію на науку, озброївши лікарів науково обґрунтованою методикою оперативного втручання.

Основні видання праць[ред.ред. код]

  • Собрание починений: в 8 т. — М. : Медгиз, 1957—1962. — Т. 1—8.
  • Собрание литературно-педагогических статей, 1858—1861. — К. : Ун-т тип., 1861. — 353 с.
  • Избранные педагогические сочинения. — М. : Изд-во АПН РСФСР, 1953. — 750 с.
  • Избранные педагогические сочинения. — М. : Педагогика, 1985. — 496 с.
  • Вопросы жизни: дневник старого врача, писанный исключительно для самого себя, но не без задней мысли, что может быть когда-нибудь прочтет и кто другой (сельцо Вишня). — СПб. : Тип. Балашова, 1885. — 464 с.
  • Вопросы жизни: (из трудов Н. И. Пирогова и В. Я. Данилевского). — X. : Форт, 2004. — 86 с. — ISBN 966-7097-99-4.
  • Речи к студентам и евреям. — СПб. ; М. ; Варшава ; К. : Книгоиздательство «Правда», 1906. — 16 с.

Сім'я[ред.ред. код]

  • Перша дружина — Катерина Березіна. Померла від ускладнень після пологів у віці 24 років. Сини — Микола, Володимир.
  • Друга дружина — баронеса Олександра фон Бістром.[1]

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

Болгарія[ред.ред. код]

Барельєф Пирогова на лікарні в Софії
  • У країні спорудили 26 обелісків, 3 ротонди і пам'ятник М. І. Пирогову в Скобелевському парку в Плевені. У селі Бохот, на тому місці, де стояла російська 69-а військово-тимчасова лікарня, створили парк-музей «М. І. Пирогов».[2]
  • Коли 1951 року в Софії створили першу в Болгарії лікарню швидкої медичної допомоги, її назвали ім'ям М. Пирогова. Пізніше лікарня багато разів змінювала ім'я, але барельєф Пирогова при вході залишається на місці.
  • 14 жовтня 1977 в Болгарії випустили поштову марку «100 років з дня прибуття до Болгарії академіка Миколи Пирогова».[3]

Естонія[ред.ред. код]

Російська монета «Н. И. Пирогов» реверс

Росія[ред.ред. код]

  • Ім'я Миколи Пирогова носить Російський Державний Медичний Університет
  • У Москві ім'ям М. І. Пирогова назвали дві вулиці. У районі Великої і Малої Пироговських вулиць в Москві зосереджені навчальні й адміністративні корпуси, а також клінічні бази РДМУ і ММА ім. Сеченова.
  • У Санкт-Петербурзі Пироговська набережна — набережна Малої Невки від Літейного до Гренадерського моста. На набережну виходять фасади Військово-медичної Академії.
Бюст М. І. Пирогову при вході в Пироговські ванни в місті П'ятигорськ
  • У П'ятигорську є будівля, що носить назву «Пироговські ванни», де отримували бальнеолікування (бальнео-фізіотерапевтичні процедури) за методом, розробленим М. І. Пироговим. Ця лікарня діє і зараз.
  • У новосибірському Академмістечку вулиця Пирогова — одна з головних вулиць, де розташовані університет, фізіко-математична школа та гуртожитки.
  • У Самарі його ім'ям назвали міську лікарню.
  • У Оренбурзі ім'я М. І. Пирогова носить одна з міських лікарень.
  • Медичний центр Мурманська носить його ім'я.
  • Вулиці Пирогова є у Вологді, Чебоксарах, Воронежі, Ставрополі.
  • 1947 року на кіностудії «Ленфільм» зняли художній фільм «Пирогов».

Україна[ред.ред. код]

Українська монета «Микола Пирогов» реверс 
Пам'ятник в центрі Вінниці 
Меморіальна дошка Миколі Пирогову у Києві (бульвар Тараса Шевченка, 14) 

Див. також[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

  1. Калужский перекресток. Хирург Пирогов женился на калужанке
  2. Николай Пирогов: Като човек на миналото, минавайки мимолетното настояще, пия за светлото бъдеще! (болг. )
  3. 1977 (14 октомври). 100 г. от пребиваването на академик Николай Пирогов в България. Худ. Н.Ковачев. П. дълбок. Наз. Г 13. Листа (5х5). Н. И. Пирогов (руски хирург). 2703. 13 ст. Тираж: 150 000.

Література[ред.ред. код]

  • Шевченко Лариса. М. І. Пирогов в Україні. — К.: Рідний край, 1996. — 128 с.

Посилання[ред.ред. код]


Атрибути лікаря Це незавершена стаття про вченого-лікаря.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.