Кобін Василь Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Василь Кобін
Василь Кобін
Особисті дані
Повне ім'я Василь Васильович Кобін
Народження 24 травня 1985(1985-05-24) (37 років)
  Україна Страбичово,
Закарпатська область
Зріст 179
Вага 74
Прізвисько Коба, Бісіклета, Вася-Бісіклета
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Позиція півзахисник, захисник
Юнацькі клуби
1998
2001–2002
Україна СДЮШОР (Ужгород)
Україна ДЮСШ-1 (Ужгород)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2001–2006 Україна «Закарпаття» 72 (1)
2001–2002   Україна «Закарпаття-2» 28 (1)
2006–2009 Україна «Карпати» 83 (9)
2009–2017 Україна «Шахтар» (Д) 80 (5)
2014  Україна «Металіст» 9 (1)
2015  Білорусь «Шахтар» (С) 11 (1)
2017 Україна «Верес» 16 (2)
2018 Казахстан «Тобол» 8 (0)
2018–2019 Україна «Минай» 13 (2)
Національна збірна**
Роки Збірна І (г)
2009 Україна Україна (U-21) 1 (0)
2009–2011 Україна Україна 11 (0)
Тренерська діяльність***
Роки Команда Посада
2019–2021 Україна «Минай»
2021 Україна «Минай»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 30 вересня 2021.

** Інформацію про ігри та голи за національну збірну
оновлено 30 вересня 2021.

*** Тільки на посаді головного тренера.

Васи́ль Васи́льович Ко́бін (нар. 24 травня 1985, с. Страбичово, Закарпатська область) — український футболіст, захисник та півзахисник. Нині — футбольний тренер. Грав за «Карпати», «Шахтар», «Минай», був гравцем збірної України (11 матчів). Після закінчення кар'єри тренував ФК «Минай».

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Початок кар'єри[ред. | ред. код]

Батько майбутнього футболіста теж свого часу грав у футбол — у першості області. У 8-річному віці Василь Кобін пішов до ДЮСШ міста Мукачеве. Вихованець Мукачівської ДЮСШ. Перший тренер — Імре Лендєл.

«Закарпаття»[ред. | ред. код]

У 15-річному віці перейшов до «Закарпаття-2» (Ужгород), яке виступало у другій лізі. У 2002 році потрапив до головної команди «Закарпаття». Грав у складі клубу у першій та вищій лігах.

«Карпати»[ред. | ред. код]

Улітку 2006 року, після вильоту «Закарпаття» з вищої ліги, перейшов до львівських «Карпат». У «Карпатах» зазвичай грав у середині поля, але після приходу Олега Кононова став правим крайнім захисником. Отримав «Зірку Карпат» — приз найкращому футболістові клубу — 2008 року. У сезоні 2008/09 був капітаном львівських «Карпат».

«Шахтар»[ред. | ред. код]

У червні 2009 року перейшов до донецького «Шахтаря». «Гірники» отримали 50 % економічних і всі трансферні права на футболіста[недоступне посилання — історія]. Брав участь у Суперкубку УЄФА у матчі проти «Барселони». Влітку 2014 року перейшов на правах оренди в харківський «Металіст». Орендна угода розрахована на 1 рік[1]. Там він запам'ятався неймовірним голом-бісіклетою у ворота «Легії». 2015 року перейшов на правах оренди у солігорський «Шахтар». За нього він зіграв 11 матчів.

1 червня 2017 року вийшов термін дії контракту футболіста із «Шахтарем». Оскільки нову угоду сторони не уклали, гравець покинув команду[2][3].

«Верес» і «Тобол»[ред. | ред. код]

У 2017 році виступав за рівненський «Верес».

У 2018 році зіграв 8 матчів за казахстанський «Тобол».

«Минай»[ред. | ред. код]

14 серпня 2018 року офіційно став гравцем клубу Другої ліги «Минай»[4]. Завершив кар'єру 22 січня 2019 року.

Тренерська кар'єра[ред. | ред. код]

В «Минаї» розпочав тренерську кар'єру 19 червня 2019 року і вивів клуб у Вищу лігу.

Подав у відставку з посади тренера 24 березня 2021 року, проте 15 червня того ж року повернувся до виконання обов'язків головного тренера клубу[5][6][7].

29 вересня 2021 року рішенням ради керівників клубу був звільнений з посади головного тренера «Минаю» після поразки від «Львова» (1:2)[8][9].

Кар'єра у збірній[ред. | ред. код]

Провів одну гру за молодіжну збірну України — 6 вересня 2006 року проти Хорватії (перемога 2:1).

У вересні 2009 року дебютував за збірну України при Олексію Михайличенку у матчі кваліфікації до чемпіонату світу з футболу 2010 проти Андорри (5:0)[10][11].

Останнім матчем у футболці національної команди для Василя стала товариська гра проти збірної Франції 7 червня 2011 року[12][13].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Одружений, зі своєю обраницею був знайомий давно — Василь з Вікторією вчилися у школі у паралельних класах. Виховують сина Олега (2007 р.н.).

Досягнення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Металіст орендував захисника Шахтаря. Архів оригіналу за 5 Березня 2016. Процитовано 17 Вересня 2014. 
  2. Офіційно: Кобін покидає Шахтар. Архів оригіналу за 20 Лютого 2022. Процитовано 1 Червня 2017. 
  3. Леонічев, Олексій (1 червня 2017). Кобін провів останній матч за "Шахтар". https://zn.ua/ (рос.). Архів оригіналу за 30 Вересня 2021. Процитовано 30 вересня 2021. 
  4. Василь Кобін — гравець ФК «Минай». Інформаційний департамент ФК «Минай». 14 серпня 2018. Архів оригіналу за 15 Серпня 2018. Процитовано 14 серпня 2018. 
  5. football24.ua. Кобін подав у відставку з посади головного тренера Миная. Футбол 24. Архів оригіналу за 24 Березня 2021. Процитовано 24 березня 2021. 
  6. Кобін знову став головним тренером ФК «Минай». www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 30 Вересня 2021. Процитовано 30 вересня 2021. 
  7. Василь Кобін знову очолив "Минай". 24 Канал (укр.). Архів оригіналу за 30 Вересня 2021. Процитовано 30 вересня 2021. 
  8. ОФІЦІЙНО: Кобін звільнений з посади головного тренера Миная. Спорт.ua (укр.). Архів оригіналу за 30 Вересня 2021. Процитовано 30 вересня 2021. 
  9. Василь Кобін більше не тренер «Минаю» - FC Minaj. FC Minaj - (укр.). 29 вересня 2021. Архів оригіналу за 29 Вересня 2021. Процитовано 30 вересня 2021. 
  10. Украина крупно обыгрывает Андорру. football.ua (рос.). Архів оригіналу за 30 Вересня 2021. Процитовано 30 вересня 2021. 
  11. Булах, Павел (5 вересня 2009). Отбор к ЧМ-2010. Украина - Андорра 5:0. Назло рекордам. www.ua-football.com (рос.). Архів оригіналу за 30 Вересня 2021. Процитовано 30 вересня 2021. 
  12. Сборная Украины разгромлена на "Донбасс Арене". Террикон - Новости Футбола и спорта. Архів оригіналу за 30 Вересня 2021. Процитовано 30 вересня 2021. 
  13. ФУТБОЛ ТОВАРИЩЕСКИЕ МАТЧИ. 2010-12. Архів оригіналу за 22 Липня 2016. Процитовано 30 Вересня 2021. 

Посилання[ред. | ред. код]