Козинець Людмила Петрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Козинець Людмила Петрівна
Людмила Петрівна Козинець
Ім'я при народженніЛюдмила Петрівна Козинець
Народилася28 лютого 1953(1953-02-28)
Красноярськ, РРФСР, СРСР
Померла15 березня 2003(2003-03-15) (50 років)
Сімферополь, Україна
ГромадянствоСРСР СРСР
Україна Україна
Національністьукраїнка
Діяльністьпрозаїк
Сфера роботилітература
Alma materСДУ (1980)
Мова творівросійська
Роки активності1983–2003
Напрямокпроза
Жанрфантастична повість, роман, оповідання
Magnum opus«Три сезони мейстри, або нормальний дурдом»
ПреміїЄврокон, Премія ім. І. А. Єфремова

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Козинець.

Людмила Петрівна Козинець (нар. 28 лютого 1953(19530228), Красноярськ, РРФСР, СРСР — пом.15 березня 2003, Сімферополь, Україна) — радянська та українська російськомовна письменниця-фантастка.[1]

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилась Людмила Козинець 28 лютого 1953 року в Красноярську. У дитинстві часто переїзджала з батьками у різні міста, зокрема, навчалась у школі в Братську, закінчила середню школу в Оші. Перші спроби написання фантастичних творів Людмила Козинець зробила ще під час навчання в середній школі, коли у 1966 році у Братську виграла шкільний конкурс із написання фантастичних творів. Після закінчення середньої школи навчалась на філологічному факультеті Сімферопольського держуніверситету, який закінчила у 1980 році. Після закінчення університету працювала в газеті. У 1983 році Людмила Козинець була учасницею ІІ Всесоюзного семінару молодих письменників-фантастів у Малєєвці. У тому ж 1983 році надруковані перші 2 оповідання письменниці: «Премія Кори» та «У п'ятницю, близько сьомої», які увійшли до збірки оповідань кримських письменників-фантастів «Фантаври»(рос. Фантавры)[2], укладачем якого була знана письменниця-фантастка Світлана Ягупова. Пізніше письменниця перебралась до Києва, де працювала у видавництві «Здоров'я», пізніше працювала в українському відділенні Всесоюзного агентства з авторських прав, а також завідувачкою відділу рукописів у всесоюзному творчому об'єднанні молодих письменників-фантастів при видавництві «Молода гвардія». Людмила Козинець була не тільки автором чисельних науково-фантастичних творів (1 роману, окрім того ще одного історичного роману, в співавторстві з Тамарою Мунтян, 3 повістей та численних оповідань), а й організатором семінарів молодих письменників-фантастів, порадником для молодих письменників, багатьом із яких дала своєрідну путівку до подальшої літературної діяльності. Проте після розпаду СРСР письменниця не зуміла знайти себе в нових історичних обставинах, до чого ще й додались проблеми в особистому житті. Це призвело до того, що Козинець обмежила спілкування навіть з особистими друзями. В останні роки життя Людмила Козинець важко хворіла, померла письменниця 15 березня 2003 року в Сімферополі.

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Людмила Козинець була одружена з сімферопольським письменником-фантастом Юрієм Іваниченком. У подружжя була дочка Ольга, якій Людмила Козинець присвятила свою повість «Польоти на мітлі».[3]

Премії

[ред. | ред. код]
  • 1-ше місце на фестивалі «Чумацький шлях» за збірку «Разорванная цепь».
  • 1993 — «Єврокон» (HeliCon) — найкращий дебют (Україна).[4]
  • 2004 — лауреат Премії ім. І. А. Єфремова (за оповідання «Таїма», посмертно).[5]

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

На честь Людмили Козинець названа премія міжнародного семінару фантастики в Партеніті, який проводиться з 2008 року.

Переклади

[ред. | ред. код]

Твори Людмили Козинець перекладені 16 мовами, зокрема українською, польською, англійською, німецькою, угорською та болгарською мовами, у 20 країнах світу.

Романи

[ред. | ред. код]

Збірки

[ред. | ред. код]
  • 1990 — «Разорванная цепь»
  • 2002 — «Качели судьбы»

Повісті

[ред. | ред. код]
  • 1990 — «Корпус десантников» (повість у оповіданнях)
  • 1990 — «Полеты на метле»
  • 2002 — «Кольцо с авантюрином»

Оповідання

[ред. | ред. код]
  • 1983 — «В пятницу, около семи»
  • 1983 — «Премия Коры»
  • 1985 — «Я иду!»
  • 1987 — «Завтра — ничего»
  • 1987 — «Домовой»
  • 1987 — «Корзинка мыльных пузырей»
  • 1987 — «Я дарю тебе весну»
  • 1987 — «Сегодня и ежедневно»
  • 1987 — «Приз»
  • 1987 — «Крылья»
  • 1988 — «Было, есть и будет…»
  • 1989 — "Последняя сказка о «Летучем Голландце»
  • 1989 — «Ветер над яром»
  • 1990 — «Когти ангела»
  • 1990 — «Черная чаша»
  • 1990 — «Нимб дракона»
  • 1990 — «Огонь в Колыбели»
  • 1990 — «Разорванная цепь»
  • 1990 — «Сказка о Короле и Прекрасной Огороднице»
  • 1991 — «Гадалка»
  • 1991 — «Пансион»
  • 1992 — «Я не знаю…»
  • 2003 — «Таима»
  • 2003 — «Работа такая»
  • 2003 — «Полосочка спешит на помощь»

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Українська фантастика: ми є!
  2. ↑ Фантавры (рос.)
  3. ↑ Людмила КОЗИНЕЦ. Полеты на метле [Архівовано 11 Вересня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. ↑ Еврокон [Архівовано 16 Жовтня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. ↑ Литературная премия имени И. А. Ефремова [Архівовано 29 Вересня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Козинець_Людмила_Петрівна&oldid=35398992