Коломієць Дмитро Валерійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дмитро Коломієць
Дмитро Валерійович Коломієць
 Майор
Загальна інформація
Народження 5 грудня 1973(1973-12-05)
м. Біла Церква, Київська область
Смерть 24 лютого 2022(2022-02-24) (48 років)
біля с. Кринцілів, Хмельницький район, Хмельницька область
(загибель у повітряному бою)
Національність українець
Alma Mater Чернігівське вище військове авіаційне училище льотчиків
Псевдо Colombo
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Повітряні Сили
Формування 39 БрТА
Війни / битви Російське вторгнення в Україну (2022)
Нагороди та відзнаки
Герой України

Дмитро Валерійович Коломієць (5 грудня 1973, м. Біла Церква, Київська область — 24 лютого 2022, с. Кринцілів, Хмельницький район, Хмельницька область) — український військовий льотчик-винищувач (майор). Герой України (2022, посмертно).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 5 грудня 1973 року в місті Біла Церква Київської області в родині військових. Бабуся служила в зенітних військах[1], а батько — військовий льотчик, тож дитинство промайнуло на аеродромах та гарнізонах. 1990 року закінчив Озерненську гімназію.

1990 року вступив до Чернігівського вищого військового авіаційного училища льотчиків, по завершенню якого був направлений на службу в Озерне. Опанував літаки Су-27, МіГ-29 та Л-39.

24 лютого 2022 року, одним із перших зустрів ворога. З самого ранку, коли більшість українців ще спокійно спали та не підозрювали, що розпочалась широкомасштабна війна, офіцер вступив у повітряний бій в повітряному просторі України над Хмельниччиною. Дмитро героїчно відвернув на себе вогонь ворожої авіації, виконуючи завдання на літаку L-39. Це дозволило врятувати побратимів. Пропускаючи бойову групу, був збитий літаком окупантів у районі с. Кринцілів Хмельницького району Хмельницької області[2][3][4].

Похований в с. Скоморохи на Житомирщині.

Залишилася дружина та донька.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (28 лютого 2022, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[5].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. 24 лютого загинув льотчик-винищувач Повітряних Сил ЗСУ Дмитро Коломієць
  2. Зло, озброєне ракетами, бомбами й артилерією, треба зупинити негайно — звернення Президента України [Архівовано 1 березня 2022 у Wayback Machine.] // Офіс Президента України. — 2022. — 28 лютого.
  3. Орел, І. Зеленський нагородив званням Героя України 12 українських воїнів. Шістьох героїв — посмертно [Архівовано 1 березня 2022 у Wayback Machine.] // Forbes.ua. — 2022. — 1 березня.
  4. “Я не хочу Героя, я хочу живого татка”. 48-річний льотчик-винищувач загинув у повітряному бою, прикриваючи побратимів. 30.03.2022. Архів оригіналу за 10 квітня 2022. Процитовано 30 березня 2022. 
    Кожне виконане Повітряними силами завдання – це врятовані життя українців – Президент у День ПС ЗСУ
  5. Указ Президента України від 28 лютого 2022 року № 78/2022 «Про присвоєння звання Герой України»

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]