Коломієць Дмитро Валерійович
| Дмитро Коломієць Дмитро Валерійович Коломієць | ||
|---|---|---|
 Майор | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
5 грудня 1973 м. Біла Церква, Київська область | |
| Смерть |
24 лютого 2022 (48 років) с. Кринцілів, Сатанівська ОТГ, Хмельницька область (загибель у повітряному бою) | |
| Національність | українець | |
| Alma Mater | Чернігівське вище військове авіаційне училище льотчиків | |
| Псевдо | Colombo | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
 Україна | |
| Вид ЗС | Повітряні Сили | |
| Формування | 39-та окрема ескадрилья тактичної авіації | |
| Війни / битви | Російське вторгнення в Україну (2022) | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Дмитро Валерійович Коломієць (5 грудня 1973, м. Біла Церква Київської області — 24 лютого 2022, с. Кринцілів Сатанівської ОТГ Хмельницької області) — український військовий льотчик-винищувач (майор). Герой України (2022, посмертно)[1].
Рятував українських воїнів, відволік на себе вогонь ворожої авіації та був збитий літаком ворога[2][3].
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 5 грудня 1973 року в місті Біла Церква Київської області. Вибір професії для Дмитра був очевидним. Майже усі в родині були військовими. Батько — військовий льотчик, тож дитинство промайнуло на аеродромах та гарнізонах. Закінчив Озерненську гімназію.
З 1980 по 1990 рік навчався в Озерненській середній школі.
В 1990 році вступив до ЧВВАУЛ, по завершенню якого був направлений на службу в Озерне. Опанував літаки Су-27, МіГ-29 та Л-39.
24 лютого 2022 року, одним із перших зустрів ворога. З самого ранку, коли більшість українців ще спокійно спали та не підозрювали, що розпочалась широкомасштабна війна, офіцер вступив у повітряний бій в повітряному просторі України над Хмельниччиною. Дмитро героїчно відвернув на себе вогонь ворожої авіації. Це дозволило врятувати побратимів. Був збитий літаком окупантів в районі села Кринцілів Сатанівської ОТГ Хмельницької області[4].
Похований у селі Скоморохи Житомирської області.
Залишилася дружина та доросла донька.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Указ Президента України від 28 лютого 2022 року № 78/2022 «Про присвоєння звання Герой України»
- ↑ Зло, озброєне ракетами, бомбами й артилерією, треба зупинити негайно — звернення Президента України [Архівовано 1 березня 2022 у Wayback Machine.] // Офіс Президента України. — 2022. — 28 лютого.
- ↑ Орел, І. Зеленський нагородив званням Героя України 12 українських воїнів. Шістьох героїв — посмертно [Архівовано 1 березня 2022 у Wayback Machine.] // Forbes.ua. — 2022. — 1 березня.
- ↑ “Я не хочу Героя, я хочу живого татка”. 48-річний льотчик-винищувач загинув у повітряному бою, прикриваючи побратимів. 30.03.2022. Архів оригіналу за 10 квітня 2022. Процитовано 30 березня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Верховний Головнокомандувач присвоїв звання «Герой України» 12 захисникам [Архівовано 1 березня 2022 у Wayback Machine.] // Вголос. — 2022. — 1 березня.
- Олехнович, А. Льотчик-винищувач Дмитро Коломієць загинув у повітряному бою, прикриваючи побратимів [Архівовано 30 березня 2022 у Wayback Machine.] // АрміяInform. — 2022. — 29 березня.
- Голодрига, Ю. «Я не хочу Героя, я хочу живого татка». 48-річний льотчик-винищувач загинув у повітряному бою, прикриваючи побратимів // Експрес. — 2022. — 27 березня.
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Це незавершена стаття про українського військовослужбовця чи військовослужбовицю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |