Коломієць Дмитро Валерійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дмитро Коломієць
Дмитро Валерійович Коломієць
UA-OF3-MAJ-GSB-H(2015).png Майор
Kolomiiets Dmytro.jpg
Загальна інформація
Народження 5 грудня 1973(1973-12-05)
м. Біла Церква, Київська область
Смерть 24 лютого 2022(2022-02-24) (48 років)
біля с. Кринцілів, Хмельницький район, Хмельницька область
(загибель у повітряному бою)
Національність українець
Alma Mater Чернігівське вище військове авіаційне училище льотчиків
Псевдо Colombo
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Повітряні Сили
Формування 39 БрТА
Війни / битви Російське вторгнення в Україну (2022)
Нагороди та відзнаки
Герой України

Дмитро Валерійович Коломієць (5 грудня 1973, м. Біла Церква, Київська область — 24 лютого 2022, с. Кринцілів, Хмельницький район, Хмельницька область) — український військовий льотчик-винищувач (майор). Герой України (2022, посмертно).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 5 грудня 1973 року в місті Біла Церква Київської області. Вибір професії для Дмитра був очевидним. Майже усі в родині були військовими. Бабуся служила у зенітних військах[1], а батько — військовий льотчик, тож дитинство промайнуло на аеродромах та гарнізонах. Закінчив Озерненську гімназію.

З 1980 по 1990 рік навчався в Озерненській середній школі.

В 1990 році вступив до Чернігівського вищого військового авіаційного училища льотчиків, по завершенню якого був направлений на службу в Озерне. Опанував літаки Су-27, МіГ-29 та Л-39.

24 лютого 2022 року, одним із перших зустрів ворога. З самого ранку, коли більшість українців ще спокійно спали та не підозрювали, що розпочалась широкомасштабна війна, офіцер вступив у повітряний бій в повітряному просторі України над Хмельниччиною. Дмитро героїчно відвернув на себе вогонь ворожої авіації, виконуючи завдання на літаку L-39. Це дозволило врятувати побратимів. Пропускаючи бойову групу, був збитий літаком окупантів в районі с. Кринцілів Хмельницького району Хмельницької області[2][3][4].

Похований в с. Скоморохи на Житомирщині.

Залишилася дружина та донька.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (28 лютого 2022, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[5].

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]