Конвенція про кіберзлочинність
| Конвенція про кіберзлочинність | |
|---|---|
 Країни, які ратифікували договір (червоним), та країни, які підписали, але не ратифікували його (помаранчевим) | |
| Тип | договір Ради Європиd і міжнародний договір |
| Підготовлено | 1 липня 2004 |
| Підписано | 23 листопада 2001 |
| Місце |
 Угорщина, Будапешт |
| Чинність | 1 липня 2004 |
| Умови | Ратифікація договору трьома державами Ради Європи |
| Підписанти | ПАР, Канада, Японія, Філіппіни, США, Австралія, Домініканська Республіка, Ізраїль, Маврикій, Панама, Шрі-Ланка і Колумбія |
| Сторони | 68 |
| Зберігається | Генеральний секретар Ради Європи |
| Мови | англійська і французька |
Конвенція про кіберзлочинність (англ. Convention on Cybercrime), також відома як Будапештська конвенція — перший міжнародний договір, спрямований на боротьбу з інтернет-злочинністю та комп'ютерною злочинністю (кіберзлочинністю) шляхом гармонізації національних законів, удосконалення методів розслідування та розширення співпраці між державами[1]. Він був розроблений Радою Європи в Страсбурзі, Франція, за активної участі держав-спостерігачів Ради Європи: Канади, Японії, Філіппін, Південної Африки та США.
Конвенція та Пояснювальна доповідь були прийняті Комітетом міністрів Ради Європи на 109-й сесії 8 листопада 2001 року. Вона була підписана в Будапешті 23 листопада 2001 року та набула чинності 1 липня 2004 року. Станом на квітень 2023 року 68 держав ратифікували конвенцію, тоді як ще дві держави (Ірландія та Південна Африка) підписали конвенцію, але не ратифікували її[1].
Відколи вона набула чинності, такі важливі країни, як Індія, відмовилися прийняти Конвенцію на тій підставі, що вони не брали участі в її розробці. Росія виступає проти Конвенції, і зазвичай відмовляється співпрацювати з правоохоронними органами у розслідуванні кіберзлочинів. Це перший багатосторонній юридично обов'язковий інструмент для регулювання кіберзлочинності. З 2018 року Індія переглядає свою позицію щодо Конвенції після сплеску кіберзлочинності, хоча побоювання щодо обміну даними з іноземними агентствами залишаються[2].
1 березня 2006 року набув чинності Додатковий протокол до Конвенції про кіберзлочинність. Ті держави, які ратифікували додатковий протокол, зобов'язані криміналізувати поширення расистських і ксенофобських матеріалів через комп'ютерні системи, а також погрози та образи на ґрунті расизму чи ксенофобії[3].
ООН розробляє альтернативний договір про кіберзлочинність[4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Full list - Treaty Office - www.coe.int. Treaty Office (англ.). Процитовано 11 червня 2023.
- ↑ Home Ministry pitches for Budapest Convention on cyber security. The Indian Express (англ.). 18 січня 2018. Процитовано 11 червня 2023.
- ↑ Frequently Asked Questions and Answers About the Council of Europe Convention on Cybercrime (Draft 24REV2) (December 1, 2000). web.archive.org. 9 лютого 2006. Архів оригіналу за 9 лютого 2006. Процитовано 11 червня 2023.
- ↑ A New UN Cybercrime Treaty? The Way Forward for Supporters of an Open, Free, and Secure Internet. Council on Foreign Relations (англ.). Процитовано 11 червня 2023.