Кондрат Святослав Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кондрат Святослав Павлович
 Молодший сержант
Загальна інформація
Народження21 серпня 1997(1997-08-21)
Болехів, Долинський район, Івано-Франківська область, Україна
Смерть20 червня 2023(2023-06-20) (25 років)
Мала Токмачка, Пологівський район, Запорізька область, Україна
(загиблий у бою)
ПохованняБолехівське кладовище
Національністьукраїнець
Alma MaterПрикарпатський національний університет імені Василя Стефаника
Псевдо«Кишка»
Військова служба
Роки служби2016 — 2023
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ Десантні війська
Формування
 78 ОДШП
Війни / битви
Російсько-українська війна
Командування
Командир штурмового відділення 78-го окремого десантно-штурмового полку «Ґерць»
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Святослав Павлович Кондрат (нар. 21 серпня 1997, Болехів, Долинський район, Івано-Франківська область, Україна — пом. 20 червня 2023, поблизу Малої Токмачки, Пологівський район, Запорізька область, Україна) — український військовик і поет, ветеран російсько-української війни, командир штурмового відділення «Карпатська Січ» у складі 78-го окремого десантно-штурмового полку «Ґерць».

Життєпис

[ред. | ред. код]

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Народився 21 серпня 1997 року в місті Болехів Івано-Франківської області в сім'ї пожежника і виховательки[1]. Закінчив ліцей № 1 «Академічний», де був декламатором, ведучим шкільних та позашкільних заходів. Під час Революції гідності проводив маніфестаційні ходи разом зі студентами коледжу із закликами «допомогти у реалізації завдань Революції гідності»[2][3]. Після закінчення навчання вступив до Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника на факультет «Економічна кібернетика»[4].

У 2016 році, з настанням повноліття, долучився до Збройних сил України і у складі добровольчого батальйону «Аратта» брав участь у боях за Широкине[1], де був поранений[4]. Згодом повернувся до навчання, успішно здобувши рівень бакалавра у 2018 році[5]. Належав до ультрас футбольного клубу «Прикарпаття»[6][2], був представником фанатського руху «Stanislawiw Ultras»[7]. Активно займався спортом, зокрема футболом, греко-римською боротьбою і східними єдиноборствами[1].

Громадська діяльність

[ред. | ред. код]

У 2016 році став одним із співзасновників осередку військово-патріотичної організації «Карпатська Січ» на Прикарпатті. Як один з керівників організації та ветеран АТО займався організацією військово-патріотичних вишколів, турнірів та змагань з міні-футболу, шахів, змішаних єдиноборств. У межах діяльності організації «Карпатська Січ» створив окремий туристичний клуб «Едельвейс», що займався організацією некомерційних походів у гори та екологічною діяльністю[8][9].

Розвивав культурний проєкт «Стилет і стилос». Декламував власні вірші, зокрема на патріотичну й військову тематику[4].

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну

[ред. | ред. код]

У листопаді 2021 року виїхав на роботу в Польщу. З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну пішки перетнув кордон і 26 лютого долучився до оборони Києва і Київської області. У складі 206-го окремого батальйону територіальної оборони брав участь у боях за визволення Бучі, Ірпеня, Гостомеля та Пущі-Водиці[2][10].

Починаючи від 7 квітня 2022 року, перебував на півдні України, де брав участь у боях за Миколаївську і Херсонську області і зазнав поранення під час артилерійського обстрілу[10][11]. Згодом переведений на східну частину фронту, воюючи на Харківщині, у Бахмуті і Запорізькі області як командир відділення управління мінометної батареї підрозділу «Карпатська Січ»[12][3].

Командир штурмового відділення 78-го окремого десантно-штурмового полку «Ґерць»[13][1]. 20 червня 2023 року під час штурму поблизу Малої Токмачки в Запорізькій області, прикриваючи відхід своєї бойової групи, загинув у близькому бою. Прощання зі Святославом Кондратом відбулося 21 липня того ж року в Болехові у храмі Святої Великомучениці Параскеви, похований на місцевому кладовищі[14][15].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Увічнення пам'яті

[ред. | ред. код]
  • Пам'яті Святослава Кондрата присвячений повнометражний фільм, знятий фондом «Трибуна Героїв», що підтримує родини загиблих на війні футбольних фанатів[17][18].
  • На честь Святослава Кондрата встановлено меморіальну дошку на фасаді Болехівського ліцею № 1 «Академічний», де той навчався[19]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Ружицька, Сабіна (17 березня 2024). 25-річний Святослав Кондрат поліг у бою на Запоріжжі. «Бо хто борець — той здобуває світ». Експрес. Процитовано 8 жовтня 2024.
  2. ↑ а б в Кухарчук, Руслан (7 лютого 2024). Патріот України, захисник родини і його заповіт. Всі разом. Процитовано 8 жовтня 2024.
  3. ↑ а б Водницька, Ганна; Пенкалюк, Степан (21 липня 2023). «Це — легендарна особистість». У Болехові на Івано-Франківщині попрощалися з воїном Святославом Кондратом. Суспільне. Процитовано 8 жовтня 2024.
  4. ↑ а б в Кондрат Святослав Павлович (21 серпня 1997 — 20 червня 2023). Болехівська міська рада. 1 вересня 2023. Процитовано 8 жовтня 2024.
  5. ↑ Вічна пам'ять герою! Святослав Кондрат. Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника. 23 червня 2023. Процитовано 8 жовтня 2024.
  6. ↑ На жаль війна забирає найкращих. Кафедра економічної кібернетики Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. 21 червня 2023. Процитовано 8 жовтня 2024.
  7. ↑ Тетяна, Зелінська (24 червня 2024). «Трибуна Героїв» випустила фільм пам'яті франківського ультрас Святослава Кондрата. Galka. Процитовано 8 жовтня 2024.
  8. ↑ На війні загинув командир спецпризначенців «Карпатської Січі», 25-річний Святослав Кондрат. Vikna. 18 липня 2023. Процитовано 8 жовтня 2024.
  9. ↑ Дармограй, Тетяна (10 квітня 2024). «Мені випала честь жити у цей час і боронити країну». Історія бійця «Карпатської Січі» Святослава Кондрата. Фіртка. Процитовано 8 жовтня 2024.
  10. ↑ а б Клим, Ольга (25 липня 2022). «Ми працюємо, як універсальні солдати». Як прикарпатський ультрас Святослав Кондрат воює на фронті. Суспільне. Процитовано 8 жовтня 2024.
  11. ↑ Воїн «Карпатської Січі» Святослав Кондрат: «За незалежність платиться кров'ю». Телерадіокомпанія «Вежа». 21 червня 2023. Процитовано 8 жовтня 2024.
  12. ↑ Каразуб, Ірина (20 червня 2023). На війні, прикриваючи відхід своєї бойової групи, загинув воїн «Карпатської Січі» Святослав Кондрат. Суспільне. Процитовано 8 жовтня 2024.
  13. ↑ Кондрат Святослав Павлович. Меморіал Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Процитовано 8 жовтня 2024.
  14. ↑ Якимчук, Світлана (20 липня 2023). Навіки додому на Франківщину повертається відважний воїн Святослав Кондрат. Pravda. Процитовано 8 жовтня 2024.
  15. ↑ Пам'яті командира мінометної батареї, ветерана АТО Святослава Кондрата. Укрінформ. 5 серпня 2023. Процитовано 8 жовтня 2024.
  16. ↑ Указ президента України № 777/2023 «Про відзначення державними нагородами України». Офіс Президента України. 24 листопада 2023. Архів оригіналу за 8 жовтня 2024. Процитовано 8 жовтня 2024.
  17. ↑ Пам'яті Святослава «Кишки» Кондрата — фаната «Прикарпаття» (Івано-Франківськ). YouTube. Трибуна Героїв. 20 травня 2024. Процитовано 8 жовтня 2024.
  18. ↑ Зелінська, Тетяна (24 травня 2024). «Трибуна Героїв» випустила фільм пам'яті франківського ультрас Святослава Кондрата. Galka. Процитовано 8 жовтня 2024.
  19. ↑ Микитюк, Остап (20 червня 2024). На Калущині вшанували пам'ять полеглого Героя Святослава Кондрата. Інформатор. Процитовано 8 жовтня 2024.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кондрат_Святослав_Павлович&oldid=43851590