Коновал Сергій Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Коновал.
Сергій Коновал
Сергій Сергійович Коновал
 Молодший лейтенант
Загальна інформація
Народження 29 травня 1992(1992-05-29)
Тернопіль, Україна
Смерть 6 квітня 2024(2024-04-06) (31 рік)
Донецька область, Україна
Поховання Микулинецький цвинтар
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Alma Mater Тернопільська загальноосвітня школа № 19 і Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського
Псевдо «Норд»[1]
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Формування
 67 ОМБр
Війни / битви Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Почесний громадянин міста Тернополя
Почесний громадянин міста Тернополя

Сергій Сергійович Коновал (позивний «Норд»; 29 травня 1992, Тернопіль — 6 квітня 2024, біля м. Часів Яр, Донецька область) — український громадський активіст, пластун, парамедик, військовослужбовець, молодший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2023), почесний громадянин Тернополя (2024, посмертно).

Життєпис[ред. | ред. код]

Сергій Коновал народився 29 травня 1992 року в Тернополі.

Навчався в Тернопільській загальноосвітній школі № 19. Закінчив Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського (за спеціальністю — стоматолог).

Член пластового куреня Орден Хрестоносців, учасник Революції гідності. Від березня 2014 року був парамедиком добровольчого медичного батальйону «Госпітальєри» ДУК «Правий сектор», згодом — командир 6-ї резервної сотні ДУК «Правий сектор». Брав участь у боях за Станицю Луганську, Піски, Мар'їнку.

Один із засновників «Дому ветерана» в Тернополі. Працював начальником відділу Тернопільського обласного молодіжного методичного центру. Співорганізатор національно-патріотичних заходів. 2018 року став учасником благодійного велопробігу 20 штатами США на підтримку України.

Під час повномасштабного російського вторгнення служив командиром 2-ї стрілецької роти «Сталева сотня» 2-го стрілецького батальйону ім. Хаммера 67 ОМБр. Учасник боїв за Київщину, Харківщину, Донеччину та Бахмут. Згодом воював на Лиманському напрямку. Загинув 6 квітня 2024 року разом із побратимом Тарасом Петришиним біля м. Часів Яр на Донеччині.

Прощання із Сергієм Коновалом і Тарасом Петришиним відбулося 9 квітня 2024 року на Майдані Незалежності в Києві[2][3].

Похований 10 квітня 2024 року на Микулинецькому цвинтарі Тернополя[4].

Родина[ред. | ред. код]

У січні 2024 року одружився з волонтеркою Ольгою Данченко[5].

Доробок[ред. | ред. код]

Був оператором і співпродюсером фільмів «Шлях поколінь», «Дорога в Карпати», «Трохи нижче неба». Знімав кліп про Тернопіль на пісню місцевого гурту «Кожен з нас».

Нагороди[ред. | ред. код]

  • орден «За мужність» III ступеня (14 березня 2023) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[6];
  • почесний громадянин міста Тернополя (19 квітня 2024, посмертно) — за вагомий особистий внесок у становленні української державності та особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[7];
  • орден «Лицарський хрест добровольця» (14 жовтня 2019);
  • медаль «Доброволець АТО»;
  • відзнака «Боєць, ветеран ДУК «Правий сектор»;
  • Залізний Пластовий Хрест (2024, посмертно)[4].

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

10 квітня 2024 року вшанований хвилиною мовчання в Сенаті штату Міссурі[8].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ "Був рушійною силою". На фронті загинув легендарний командир роти 67-ої ОМБр Сергій Коновал. РБК-Украина (укр.). Процитовано 24 квітня 2024.
  2. ↑ Ірина Моргун, Анна Сергієць (9 квітня 2024). У Києві прощаються з Сергієм Коновалом і Тарасом Петришиним з Тернопільщини. Суспільне Новини.
  3. ↑ У Києві попрощалися із воїнами 67 ОМБр Сергієм Коновалом (Норд) та Тарасом Петришиним (Химера), які загинули в бою проти окупантів. Відео+Фоторепортаж. Цензор.НЕТ. 9 квітня 2024.
  4. ↑ а б Богдан Боденчук, Тетяна Панченко (10 квітня 2024). Похорон «Норда» і «Химери»: в Тернополі попрощалися з двома бійцями. Суспільне Тернопіль.
  5. ↑ Ірина Моргун, Дана Савицька (11 січня 2024). Їх познайомила війна: в Тернополі одружилися військовий і волонтерка. Суспільне Новини.
  6. ↑ Указ Президента України від 14 березня 2023 року № 148/2023 «Про відзначення державними нагородами України»
  7. ↑ Посмертно звання «Почесний громадянин міста Тернополя» отримали ще шестеро захисників. Тернопільська міська рада. 19 квітня 2024.
  8. ↑ Ірина Терлюк (10 квітня 2024). Загиблого бійця з Тернопільщини хвилиною мовчання вшанували у Сенаті штату Міссурі. Суспільне Тернопіль.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Коновал_Сергій_Сергійович&oldid=42387148